для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Дні Турбунів - 3


Дні Турбунів - 3
     Що найбільше турбує Турбунів? Власні статки і власний спокій. Від чого вони залежать? Насамперед – від їхнього перебуванні при владі. Так-так, не дивуйтеся – все так само, як у нас. Провідні політики України (вони ж – найбільші олігархи) постійно вимагають відділити бізнес від влади. Можливо, скоро так і станеться – люди вийдуть на вулиці, зловлять їх і розірвуть кожного навпіл. А поки що – просто гадають: як Президент виконає свою обіцянку про продаж бізнесу, кому продасть цього разу – батьку чи сину?
      Є інший спосіб вирішення питання – обрати людей, які йдуть у політику не заради влади та збагачення. Якщо олігархи не бояться таких політиків, то називають їх ідеалістами (якщо вони сумирні або не мають плану побудови держави) . Якщо ж бояться – то звуть маніяками.
      Насправді – це одні й ті ж люди. Ідеалісти, що готові перейти від балачок  до практичних дій або нарешті затверджують план цих дій – одразу становляться маніяками. Бо ж преса та інші ЗМІ належать олігархам, а отже не є незалежними і обслуговують правлячий клас. Це знав ще найбільший терорист всіх часів і народів В.І.Ленін.  
      Чому «Свобода» 22 роки носить ярлик терористів? Вони вбивають людей? Проводять масові експропріації на користь партійної каси? Беруть заручників задля виконання їх політичних вимог? Помічені в корупції? Ні про що подібне ми не чули. А обов’язково почули б, якби такі факти, бодай поодинокі, дійсно мали б місце. Враховуючи, кому належать наші ЗМІ. Вони помічені в страшнішому злочині: мають план побудови української держави. Реальний план. І мають багато дуже дисциплінованих прихильників, готових цей план виконувати. Це для олігархів найстрашніше.
       Ви вважаєте, що українська держава вже побудована? То придивіться уважніше, і ви побачите, що це і не держава зовсім. Більшість основних функцій держави (організація захисту від зовнішнього ворога, правосуддя, освіти, медицини, соціального захисту, культури) або не виконується, або виконується незадовільним чином. І не українська. Подивіться, хто у нас при владі ці 22 роки і спробуйте відшукати поміж них українців.
     Як відрізнити партії, що становлять небезпеку для режиму? Дуже просто! Це ті, які отримують на виборах набагато більше голосів, ніж обіцяють їм «рейтинги». Вдумайтесь, що пишуть про них у пресі, і як написане співвідноситься з побаченим і почутим вами особисто.
  Чому Тягнибок – «маніяк», а Луценко – «ідеаліст»? Тому, що Луценко не становить небезпеки для олігархів. Вони вже в цьому розібрались. Бо колись і Луценко був «маніяком».
    Не вірите? Погортайте старі газети (часів Кучми). Луценко всім своїм життям доводить, що він чесний, порядний патріот, що абсолютно не знається на людях і не знає, як будувати державу. Не вірите? То згадайте: з 21 депутата, що потрапили до Ради по списках «Самооборони» 15 «стушкувалися». Більше 70% - результат, недосяжний навіть для Ющенка і Тимошенко!
     Чому так відбувається? Процес закономірний, адже в політику приходять люди, які не мають ні згуртованої команди ні чіткого плану дій. Мерзотники, яких завжди більшість у політиці, одразу «тушкуються». Порядні люди – політику полишають (як Вакарчук), або сліпо борсаються далі, розпорошуючи увагу виборця. Цим вони і корисні режиму! Тому їм – стільки уваги в пресі і на телебаченні. Можуть і «рейтинг» кращий безкоштовно намалювати – адже це собі на користь, а не їм… Це золотий фонд наших олігархів, основа їх правління.
          Бо ж тушкани – одноразові. А з Луценка користь можна мати все життя (або поки виборцю не набридне). Згадайте хоча б «РУХ». Він же не на порожньому місці виник. Його створили саме комуністи, які непогано знаються на теорії утримання влади. Інакше не всиділи б стільки років на крові і кістках закатованих патріотів, не створили б найбільшу тюрму народів в історії людства. РУХ виконував свою функцію (відбирав голоси виборців-патріотів) довго і сумлінно. А головне – абсолютно щиро. Так і було задумано, адже нещирість багато людей відчувають. Але РУХ не мав ідеології. Взагалі ніякої. Там мирно уживались Чорновіл, Павличко, Лавринович…
     Тому небезпеки для олігархів «РУХ» не становив жодної. Вони просто не знали, що будувати. І як… Просто мовчали про це. Кричав вголос лише Кучма. Бо дуже вже дурний. За що його й цінували… Але коли «РУХ» таки консолідував виборців – патріотів і став врівень з партіями влади, олігархи злякались, що цю силу очолять справжні націоналісти. Тоді «РУХ» розкололи. Чи вбили Чорновола? Не маю доказів. Своєю вкрай нерозумною діяльністю цей щирий патріот і чесний громадянин приносив користь тільки олігархам. Отже – начебто і сенсу не було. Але ж наші олігархи далеко не всі відзначені надлишком розуму, могли цього і не розуміти… Питання дискусійне.
       Олігархат має дієвий спосіб боротьби з політичними партіями, що становлять загрозу їх пануванню. Це розкол. В партію вводяться люди, що делеговані олігархами. Це легко зробити, бо вони мають гроші. Потім ці люди, зібравшись в достатній кількості, розколюють партію або виганяють з неї патріотів. Це теж для них не важко – бо мають владу. І отримують розкручений «бренд», на якому ще раз обдуряться виборці – патріоти, бо в більшості ходу подій не розуміють, від інформації відгороджені валом брехні у ЗМІ. Вся партія стає «тушканом». Політики, що з неї вигнані або відколоті, мусять починати все спочатку. Знову без грошей.
     Тому особисто мене завжди насторожує дорога рекламна компанія опозиційної партії… Чому «Свободу» досі не розкололи? Тому що це не партія в звичному сенсі. Це закрита організація орденського типу. Туди не вступають усі бажаючі. Члени партії кооптують кандидатів у свій склад. Цьому вони в комуністів навчилися. Там система та ж сама. Багато хто невдоволений. Що це за партія така? Чому не можна до неї вільно вступити? Скільки їх? Хто вони? Як і хто приймає там рішення? Чому вони такі «непрозорі»? Відповідь проста: інші в наших умовах не виживають…
      Чому Путлер влаштував істерію саме щодо «бЕндерівців»?  Бо розуміє, що саме вони – реальний ворог. Олігархів він купить або залякає. Головне – відклякнути від націоналістів побільше виборців. Для цього всі засоби згодяться. Скажете, тему «бЕндерівців» експлуатують через вже наявний у них негативний імідж? А звідки він взявся? Комуністи, які десятиліттями лякали бандерівцями народи СССР, добре розуміли небезпеку ідеології. Адже мали свою, нехай і облудну. Знали, що без ідеології державу не збудувати.
     В основі кожної держави лежить Державний Міф. В основі Державного Міфу – Державна Ідея. Саме вони пояснюють громадянам: чому ми живемо всі разом, у складі цієї держави.
    Скажете – існують держави без національної ідеї? Існують  держави без нації. А от держави без Державної Ідеї – не існує. У США це ідея свободи підприємництва. Державний Міф – «країна рівних можливостей». Нам не підходить – багатих та підприємливих наш народ не любить. До судом, до корчів.  
    У Швейцарії – це ідея особистої свободи. Думаєте: ага, те що треба! Ми – козацька нація, воля для нас – над усе, за неї вмиратимемо, аби тільки в рабстві не жити. Все це правда – згадайте хоча б Майдан і Небесну Сотню. Але не вся правда. Ідея свободи має зворотній бік. Це терпимість до сусіда, який робить щось, для нас неприємне чи неприйнятне. Оцим ми якраз не страждаємо. Згадайте ставлення переважної більшості українців до секс-меншин. Якщо чесно – мене теж від них нудить… Але ж я не  підтримую  Державну Ідею Свободи. І більшість співвітчизників її не підтримує. Надлишком терпимості ми точно не страждаємо. Навіть задля безвізового режиму з Євросоюзом наш парламент не спроможний ухвалити закон про терпимість до секс-меншин.
     Є релігійна ідея. Але церква наша православна скомпрометована і розділена. Панотці – колишні і нинішні кадебісти. Ми – колишні і нинішні атеїсти (в тому числі – наукові…). Знову нам не годиться.  
     Є ще облудні ідеї: комунізм, нацизм, расизм, «особий путь» і т.д. Стабільних, процвітаючих, довго існуючих держав вони не створюють. Доведено історією.
     Ідея Ситого Шлунку, така популярна на сході України, взагалі не працює, бо не відповідає на основне питання: чому ми живемо разом? Що нас об’єднує? Ситий шлунок хочуть мати усі. То чим ми відрізняємось від решти?
     Яка ж  Ідея нам залишається? Націоналізм. Саме на ньому побудовані майже всі сучасні процвітаючі держави. Чим він відрізняється від нацизму? Націоналізм – це любов до свого, нацизм – ненависть до чужого. На ненависті нічого пристойного не збудуєш. Саме тому – Росія приречена. В найближчий час.  Путлер зробив ставку на посилення ненависті – і  рахунок пішов на місяці. Ми ж не відчуваємо ненависті до росіян – навіть після того, як вони майже одноголосно підтримали вчинений проти нас злочин. Ми просто думаємо, як від них захиститись.
       Може, не варто видумувати щось своє, краще послухати того, хто знає? Мабуть, найкраще знає той, хто першим попередив про небезпеку. З 1991 року починаючи «свободівці» криком кричать про російську загрозу, про можливу окупацію, про необхідність утримання сильного війська, ядерного потенціалу. Двадцять років з них сміялися всі наші журналісти, як з наївних та застрашених селюків. Тепер мовчать. Вже не смішно?!
      Що пропонує «Свобода» зараз? Негайно  роздавати всім громадянам зброю. То може прислухаємось, поки не пізно? Але вже очевидно, що ця влада зброю нам не дасть. Ніяка вона не народна. Народного в ній стільки ж, як у партії Литвина.  Досить послухати виступ Турчинова про громадянську війну, якої він не допустить. Звичайно – для нього вигідніше окупацію допустити, може якісь статки Путлер йому й залишить. Людина, що прийшла до влади на хвилі революції, відмовляється дати зброю народу, який її до влади привів. Все що завгодно робитиме, аби не втратити владу.
       Адже війни між сходом і заходом в Україні не буде. Проблеми у нас спільні. І вороги спільні. А от війна народу проти олігархів цілком можлива. Чисельна перевага на боці народу, якщо він ще матиме вдосталь зброї – хто захистить олігархів? Зараз один мерзотник з автоматом тероризує цілий квартал міста. Уявіть, що з ним буде, якщо кожен дорослий громадянин матиме бойову зброю. Скажете, зброю захоплять терористи? Навіщо? У них якраз зброя є. А от чисельної переваги – немає. Скажете – постріляємо один одного? А чого б це? З п’яних очей? То не видавайте короткоствольну зброю,  придатну до повсякденного носіння.
     У США страшна злочинність? Але ж там зброю мають не всі.  Тільки ті, хто дуже хоче. Відсотків 10-15. У країнах, де кожен дорослий чоловік зобов’язаний тримати вдома вогнепальну зброю і за потреби захищати з нею державу (Куба, Швейцарія) – рівень злочинності дуже низький. Адже злочинець майже гарантовано отримає опір. А воно йому треба?
     Крім того, останні події в Донецькій області довели очевидний факт: головні злочинці у нас – це міліціонери. Воно й не дивно. Чотири роки формуванням міліції займався професійний бандит-рецедивіст на прізвисько Хам. Фахівців вижили. Та й самі вони, люди, що присвятили життя закону, не захотіли служити Хаму і хамській владі. Хто там залишився?  Ті, хто прийшов за безкарністю, за хабарями. На жаль.
Не хочеться брати зброю в руки? І мені не хочеться. Але і рабом Путлерівським бути не хочеться. Адже  очевидно, що ніхто крім нас нас не захистить. Міліції немає, СБУ- теж.
    І звідки чекати допомоги? Що робити з Турбунами, щоб хоча б трохи допомогли? Або принаймні не заважали…   Турбувати їх треба. Але грамотно. Через Громадську Думку. Вони зі своєю Громадською думкою працюють, чом би і нам з нею не попрацювати? Щоб відволікти свій народ від важливих проблем, не дати втручатися в політичні процеси, Турбуни відвертають його увагу. Будь чим. Згодяться і модний серіал, і «наукова» передача про уламки літаючої тарілки або про триногого страуса. Це називається сенсацією.
       Але ж сенсації бувають різні. Безпричинна окупація суверенної держави в Європі – це теж сенсація. Таке не замовчиш. Бо всіх турбує, не лише Турбунів. Україна – головна сенсація в світі зараз! Волелюбний народ, що скинув кривавого диктатора і потерпає тепер від сусідського, ще кривавішого. Це таки сенсація! Цим треба користатись! Регулярно, планомірно підігрівати інтерес.
      І розповідати не про те, як погано нам зараз (це крім нас нікого не цікавить) а про те, як погано завтра стане їм, якщо ситуація не зміниться. Не скиглити, як нам погано без Криму, а розповідати, як погано буде їм без Ніцци, Шварцвальду, та Техасу, з терористами під кожним мостом і загрозою повної окупації. Саме цим, а не жалюгідними потугами налагодити діалог з агресором, що прагне нас закріпачити або знищити, слід займатись нашим дипломатам, якщо вони справді такі патріотичні, як люблять нам розповідати. А то чомусь починає здаватись, що Клімкін - це скорочення від Клім Чугункін...
       Не втомлюватись нагадувати, що міжнародні договори більше нічим не гарантовані, що ООН не може запобігти злочинам  постійних членів Ради Безпеки проти суверенних країн, а отже не виконує жодну корисну функцію і потребує реформування, що лідери «демократичних» країн – брехуни і зрадники, які забрали у незалежної держави ядерну зброю та й залишили її напризволяще перед агресором-гарантом, наплювавши на свої зобов’язання, що один жалюгідний лисий гном тероризує весь світ, а не одну державу, і їм теж ніде буде сховатися, якщо він всіх Турбунів остаточно залякає… А про що зараз можна вести переговори з фашистами – просто не розумію… Це – лише вияв слабкості. Єдине, що не прощається в дипломатії!  Захищати національні інтереси потрібно всіма можливими засобами. Але спочатку їх треба чітко усвідомити!
    Але це вже зовсім інша історія.
© Vladimir Mytus [21.08.2014] | Просмотров: 3047

2 3 4 5
 Рейтинг: 36.7/17

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook