Якось воно все те... не того ... ну якось не правильно це все.
Можна і навіть треба допомагати своєму війську та солдатам. Але так, як це робиться у нас зараз вже ТРИ місяці ...
Ну не може все лежати на плечах небайдужих активістів та волонтерів, простих громадян. Каски, бронежилети, тепловізори, паливо, набої, харчі ...
А де "держава" ?
Вже три місяці йде війна в Україні, а "держава" все ніяк не розбереться, чи то війна, чи то просто "операція".
Вже не кажу про необхідне військовим забезпечення для виконання свого завдання по очищенню землі Української від наволочі.
Стільки загинуло вже Українців ... ще скільки загине через зраду та дурість керівника та його призначенців.
Може вже треба "придивитись" до дій керівника держави ?
Він натхненно бореться щоб не дай боже не було жертв серед мирного насєлєнія донбасу, а тим часом батьки по всій Україні на цвинтарях оплакують своїх вбитих в "мирний" час дітей ...
 
Воєнний стан. Ми часто ховаємося від правди, як страуси. А війна йде. І дійсно важливо все називати своїми іменами, інакше загрузнемо в обмані, як обіцяний нам " Мир за два тижні", або "АТО за кілька годин".