для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Куди дівати "зайвих" людей?


Куди дівати
На це ІМХО мене надихнула стаття Жеки "Коалиция" та "Мы в ответе за тех, кого приручили" by  Dmitriy Novickiy .
Читаючи матеріали на ДД та інших ресурсах, останнім часом все частіше зустрічаю заклики до розпуску певних політичних сил із забороною їх ідеології, та блокади певних регіонів. Я - свідомий антикомуніст з 1989 року, коли 12-річним підлітком вперше проїхався по трассі Павлоград - Дніпропетровськ, та побачив двоповерхові дачі-новобудови тих, хто навчав нас, що багатство - це корінь всих зол. Тоді в моїй дитячій голівці виникло питання: "Якщо ці люди говорять нам, що бути багатим - це погано, а самі, при цьому, збагачуються так, як навіть голова колгоспу та завмаг [найзаможніші люди в нашому есемте, котре через 2 роки стане самостійним райцентром, а тоді ще належало до Павлоградського району Дніпропетровської області] навіть мріяти не можуть, то де гарантія, що вони не брешуть мені і в іншому? Чому я маю вірити їм?".
Звичайно, на дворі був 89-й, і мені легше було отримати інформацію, ніж, скажімо, за п'ять років до того. І це змусило мене замислитись. В результаті цих роздумів я й дійшов висновку, що комуністична ідеологія є наскрізь фальшивою та людиноненависницькою.
Але мій антикомунізм спрямований проти самої ідеології, а не проти її носіїв. Я згоден з твердженням, що певних діячів Колаборацоністськоїмуністичної партії слід відправити добувати уранову руду в Жовті Води, або зачищати хащі в Чорнобильській зоні, проте чи така вже й серйозна провина більшості рядових членів? Так, вони щиро ненавидять Україну, прагнучи повернутися до СРСР. Але, мусимо визнати, вони мають рацію: при "совєтах" не було багатьох соціальних проблем! Яку-неяку, але можна було отримати безкоштовну освіту та медичну допомогу, про що сьогодні більшість може лише мріяти. Кожна людина, незалежно від статку, рівня освіти, віку чи професії, відчувала, що вона потрібна. Це все було добре і це все ми втратили! І якщо ми позбавимо цих людей ще й того залишку громадянських прав, які в нашій країні сяк-так діють, то отримаємо озлоблену армію ненависників, яким нічого втрачати!
Теж саме стосується й мешканців Донбасу. Вони й так не бачили себе частиною України, а після цієї війни - й поготів!
Виникає закономірне питання: що робити? Обов'язково відповім на це питання, але спочатку розповім, чого робити в жодному разі не можна.
По-перше, не можна "міряти всіх однією міркою". Не можна рівняти Царьова, Єфремова, СмоктуненкаСимоненка та бабусю/дідуся, для яких партквиток є ностальгією за дешевою ковбасою чи головлікаря, або директора школи, які вступали до партії влади, щоб зберегти свій заклад від "реформування". І заклики "риго-комуняку - на гілляку!", спрямовані проти цих ошуканих, перетворять їх з пасивних ворогів України на активних. Також не варто виселяти їх до Росії - не треба підсилювати ворога. Адже серед цих людей немало справжніх професіоналів, і якщо їх перетворити на патріотів, то вони зможуть значно підсилити обороноздатність країни! Також в жодному разі не можна повністю позбавляти їх громадянських прав (хоча певні обмеження в цій сфері все ж варто застосувати, але про це - нижче). Загнані в куток люди здатні на все.
Що ж варто зробити?
По-перше, не варто реагувати на кожен інформаційний висер кремлівських пропагадистів. Є така народна мудрість: брехнею можна півсвіту обійти, та назал не повернешся. Геббельсівська пропаганда довгий час лишалася неперевершеною, але життя досить скоро розставило всі крапки над І. Так і тут - відновлення Слов'янська стане кращим спростуванням "кісєльовщини".
По-друге, слід унеможливити, щонайменше - на п'ять років, можливість для носіїв проросійської ідеології обирати чи бути обраними до органів влади, в тому числі - і місцевих. Щоб не виникало зайвих питань - увіковічнити пам'ять про події березня-квітня 2014 року на державному рівні. Відчуття провини, та постійне нагадування "це ви першими почали викидати проукраїнських активістів з 5-ого поверху" стане сильним стримуючим фактором для наступних протестів. Саме так свого часу вилікували німців від "залишкових явищ" нацизму. В місцевостях, де була широка підтримка антиукраїнських сил, ввести пряме президентське правління. Головні вулиці та площі назвати в честь проукраїнських активістів, вбитих та замордованих в цих містах. Уявляєте картину. Років через 15 приходить додому горлівський малюк років 10 та й говорить мамі: "А наша школа виграла змагання за право називатися іменем Володимира Рибака. Мамо, а хто це такий - Володимир Рибак - що його ім'ям названа центральна площа, головна вулиця, а тепер ще й наша школа?". І мати, опустивши додолу очі: "Синок, ето бил бандєровєц. Із єго убійства началась бандітская оккупация нашего города Россієй". "А за що його вбили?", здивовано запитає дитина. "За то, что он нє хотєл... вобщем за то, что он бил бандєровєц". "Так він когось вбив???". "Нєт", ледве чутно прошепоче мати, витираючи сльози (сорому, а не жалю), "ето єго убілі, патаму што он нє давал снять с горсовєта фла... прапор України". Думаю, мамі буде ДУЖЕ СОРОМНО розказувати сину, що вони з татом спостерігали це вбивство й верещали від захвату. А в свідомості сина назавжди відштампується: росіяни - жорстокі вбивці! І ця дитина вже не захоче в "братські обійми" східного сусіда.
По-третє, ввести інститут обмеження в громадянстві. В залежності від провини обмеження може стосуватися як лише позбавлення права обиратися до органів влади, так і позбавлення прав громадянина, в т. ч. й на пенсійне забезпечення (таким можна видавати державну соціальну допомогу в розмірі, скажімо, 0,75 прожиткового мінімуму). Особи з обмеженим громадянством не мають права виїзду з країни протягом всього часу обмеження. За особливі заслуги можна достроково зняти обмеження, але не раніше, ніж через три роки. Накладати обмеження можна, скажімо, на тих, хто добровільно приймав участь в організації псевдореферендуму про відокремлення Лугандонії від України, чи виконував невоєнні роботи в "армії" "Новоросії".
Четверте, змусити полонених сепаратистів та бойовиків з місцевого населення безоплатно працювати на відбудові зруйнованого, особливо - залізничних колій та автошляхів.
П'яте - ввести в областях, схильних до сепаратизму, бюджетну автономію, років так на 5, а то й на 10. Донбас не платитиме жодної копійки до державного бюджету, але й звідти теж нічого не отримуватиме.
Розумію, що мої пропозиції досить спірні, але перед нами стоїть досить складна задача: дати людям, ошуканим кремлівською пропагандою, що їх використали для скоєння злочину, а тому значна частина провини за нинішню ситуацію лежить на них, разом з тим показати їм, що ми не закриваємо перед ними двері, що вони завжди можуть стати частиною нової вільної української сім'ї. Тільки для цього їм треба буде вже постаратися. Нам же, в свою чергу, треба побудувати таку державу, щоб її громадянами хотіли стати!
© Ерік Гетьман [25.07.2014] | Просмотров: 3234

2 3 4 5
 Рейтинг: 36.5/24

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook