Побалакав зі знайомим підприємцем, який вже не перший рік виконує деякі підряди для міноборони і спілкується з тамтешньою публікою. Послухав… Що Вам сказати? Я знав, що в нас абзац, але що настільки…
 
Коротше, передаю близько до тексту.
 
«Він: Ви всі такі розумні, просто сил нема. Вчора ви вимагали аби влада діяла строго за законом, а сьогодні жадаєте аби вже «демократична» влада працювала виключно по-понятіях. Ти кажеш тил міноборони ні фіга не забезпечує армію? Забезпечує насправді, інша справа що паршиво забезпечує – не встигає за динамікою потреб передової. А знаєш чому? А тому що за діючим законодавством ми вже давно мусимо лапки до гори підняти. Я не знаю з яких міркувань виходив генштаб Росії, коли починав цю війну, але переконаний – вони докладали своєму керівництву що по-перше, українська армія – небоєздатна як таке, а по-друге за законами України тил міноборони взагалі не може забезпечувати діючу армію. За законом як? Тил мусить оголосити тендер, розглянути пропозиції, провести консультації, обрати краще…
Я: Так якого лиха? Війна іде! Відмінити нафіг ці тендери…
Він: Ага! Піди, відміни. Запропонуй ВР аби тил МО закуповував товари без конкурсів, напряму, за особистим бажанням конкретного чиновника. Знаєш, що тоді станеться? От ти казав що зі 125 млн зібраних по 565, МО реалізувало лише 700 тис – так от тоді реалізує всі 125 млн. Тільки не передовій цього не відчують. Вже повір, і в уряді, і в адміністрації президента добре знають здатність тилу МО розкрадати бюджети. І це – лише крадійство. А ти додай до цього інші проблеми. От ти в бізнесі працюєш давно, скажи як ти охарактеризуєш менеджера, що займається постачанням крупної компанії?
Я: Шахрай і хижак.
Він: Правильно. Те що потрібно компанії, він знайде швидко і дешево, поторгується, виб’є знижку та ще й про свій відкат не забуде. А в тилу МО сидять совки. Люди здатні лише розпродавати старе армійське майно та й те настільки дешево і неоковирно, що будь-який продажник-профі був би шокований. Знаєш чого броніки на кордоні зависли? Бо тил МО з АМКУ переписку затіяли. Бюрократія у всій красі.
Я: Так чого не поповнити тилові служби МО професійними менеджерами?
Він: Як? Мобілізувати? За якими ознаками? Менеджери-продажники, про характер своєї роботи в анкетах не пишуть. Далі. Ти про розміри офіційних окладів в міноборони здогадуєшся? Який менеджера піде працювати на такі копійки? І третє, навіть продажник-підприємець змушений дотримуватися законодавстав і уникати криміналу. А в МО безліч циркулярів і бюрократичних рогаток які менеджер-профі просто за довбеться обходити. Сама система створена так, що ефективність менеджера-профі впаде в десятки разів, розумієш?
Я: Тобто виходить так, що продуктивніше залишити менеджера-продажника там де він працює зараз, аби заробляв гроші і сам перелічував скільки вважає за потрібне волонтерам?
Він: Виходить – так.
Я: Але якого лиха? Чому вся ця система не міняється? Порошенко – досвідчений бізнесмен, Яценюк – фаховий банкір, вони мають неабиякий досвід створення служб забезпечення! Чого вони за кілька місяців не організують все як треба?
Він: Старий скажи, на знайомій нам з тобою фірмі N служба постачання скільки років організовувалася?
Я: Ну…
Він: Скільки начальників постачання було звільнено, перш ніж знайшовся ефективний?
Я: Е-е-е-е-е…
Він: От тобі і відповідь. А тут ідеться не про фірму, а про забезпечення армії держави, при чому армії, яка веде війну. І ти не враховуєш ще одну важливу обставину. От зараз ми всі розумні, бо війна іде, так? А ти згадай які били громи й блискавки, коли Юлька розсварилася з Ющем? От де гарантія що завтра Порох не розсвариться з Аваковим чи Турчиновим і вони не почнуть одне одного топити справами про розкраданням грошей через тил МО? Хто тоді під роздачу потрапить? Чиновник середньої ланки. От сьогодні він з патріотичних почуттів без конкурсу закупив партію берців «Скорпіон», замість рідних кирзових, аби в солдат ноги не пріли – де гарантія що за рік його за це не посадять? За законом, він – стовідсотковий злочинець! І повір – він це добре знає.
Я: Але ж війна іде!
Він: Фіг! Нема у нас війни. У нас – АТО. Військовий стан не введений.
Я: Але якого?!
Він: А ти запитай це у Верховної Ради – якого? Отакого. Не введений і край. І ще я підозрюю що АП не дуже наполягає на введенні військового стану, через те що стан посилить на місцях владу військових, а там явно хтось працює на ворога. Вони побоюються, що так може статися, що з введенням ВС зрадник стане керувати подіями.
Я: Так чого їх досі не вичислять від шпигунів?
Він: Скажи, скільки часу на розкриття крота високого ґатунку витрачало КДБ? А ФБР? А Мі-6?
Я: …
Він: Отож! І ще зваж, що звільнити чиновника просто за те, що недостатньо динамічно працює, за законом у нас – цілий обряд. Одних судів буде на кілька років. Ми постійно киваємо на Пороха, Яценюка, Турчинові, а чомусь забуваємо що між ними і нами існує ще величезний бюрократичний апарат нашаткований совками, крадіями, зрадниками і просто неробами. І за існуючими демократичними процедурами розігнати його – нереально. Навіть виконавців розгону – силові структури, фіг вичистиш. Тільки як грузини – в один день звільнити всю міліцію і набрати нову. Та тільки в Грузії, по-перше населення менше ніж у Києві, по-друге згадай, що коли це відбувалося, Європа Саакашвілі майже відкрито цькувала диктатором, а нам з Європою зараз сваритися не можна категорично. По-третє звільниш – завтра під АП буде пара сот тисяч розбурених дружин і галасливих матерів, які горлатимуть що це свавілля і що їх позбавили засобів для життя! Що ти з ними зробиш? Беркутом їх? Як Янукович активістів Майдану? Чи може власних тітушок проти них кинути? Так – не комільфо. І це все – в умовах коли країна веде війну. Зрозумів?
Я: Абзац!...
Він: Отож. Тому, я звісно свічку не тримав, але думаю що Порох з оточенням прикинув обсяг роботи – змінити систему забезпечення військ законодавчо, вичистити апарат тилу, пройтися кілька разів по ньому чистками, аби забезпечити ефективність,… а починати треба не з тилу МО, а з силовиків, бо інакше всі чистки – коту під хвіст. І все це – коли на Донбасі стріляють. Коротше прикинули вони обсяг розходів і геморою, й вирішили в процес не втручатися до кінця війни, мовляв зараз працюють волонтери – і слава Богу. От як воно котиться, хай так і буде і не треба втручатися – дешевше обійдеться для всіх. Я не здивуюся якщо дізнаюся, що уряд волонтерам навіть якісь гроші перекидає через фірми-прокладки, але чого не знаю – того не знаю.
Я: А якби не волонтери? Що тоді було б?
Він: Забагато «якби». А якби самооборона Майдану не пішла у Нацгвардію? А якби військові масово включили б дурочку? А якби батальйон «Донбас» не звільнив від терористів п’ять районів Донеччини? А якби добровольці масово не ломанулися б до армії і до батальйонів? Стаємо нацією – не ми перші, не ми останні. Я взагалі зараз боюся не війни – я боюся, що після війни народ масово розслабиться і впаде в сплячку до нових виборів як у 2005-му, а риги під новим тюнингом продовжать обробляти люмпена. Що до влади знову прогризуться риги, знову шини, дим, Майдан… А вдруге російський Генштаб не схибить.»
 
Дмитро Калинчук