ДІЙОВІ ОСОБИ:
 
1. Оповідач.
2. Голоси з натовпу (нерепрезентативна вибірка).
3. Хор.
 

 
О П О В І Д А Ч.
 
Русь предковічну з центром в Київ-граді
Скандал струснув, тотожний канонаді:
Подейкують, за доступ до корита
Ледь ворог не убив митрополита.
Накинув бевзь на нас неситим оком,
Приваблений фінансовим потоком.
Порадившись із челяддю й пророком,
Він заколот замислив ненароком –  
Помалу, для сторонніх непомітно
Свою здійснити мрію заповітну.
Загін службістів в рясах і без ряс
Отримує його новий наказ:
Вчинити гріх у найкоротші строки,
До рук прибравши вплив і пост високий.
Та щось пішло, на диво, не за планом –
Не хоче Бог зустрітись з дідуганом.
Бо хтось читав Писання несумлінно,
Інакше розумів би неодмінно:
Господь, симпатизуючи людині,
Не дасть із неї впасти й волосині.
І так було одвіку і донині.
Не забариться кара по провині,
Лічильник ввімкнено, панове ієрархи –
Єпископи, диякони, екзархи.
Гряде кінець і смуга смут і скрут.
Вже в небуття вас тягне східний спрут.
Немає ради проти цих отрут –
Ні з полину, ні навіть з м’ят і рут.
Глядач побачить ваш стрімкий провал,
Та спершу пригадаймо назагал,
Як церква без убогості й опал
Сама собі наблизила фінал.
Хай скажуть свідки і позивачі
Про житіє «блаженних» паничів…
 

Х О Р (співає).
 
Повилазили не вчора
Лицеміри і потвори.
Врешті-решт, як Фауст Ґьоте,
Віднайшли собі болото.
Там енергія кипить,
Не спиняється й на мить,
І прибутки та побори
Із церковної комори
Повз умовності й затвори
В білокАм’яні контори
Ллються бистрою рікою
Без перерви й супокою.
Апетити меж не знають.
Їм дітей чорти гойдають.
І паломники пливуть,
І дари несуть-везуть.
І льохи монастирів
Плодять диво-корчмарів.
 

Г О Л О С И  з натовпу (говорять по черзі, в режимі «відкритого мікрофону»).
 
У печерах розливають вина і кагори,
Заховавшись за ікони, хрести й омофори.
Зловживають, відмивають, святять під полою.
Пооздоблювали пишно келії й покої.
Вже додумались, паскуди, до оренд спідниці,
І без тих лахміть жінкам зась ввійти в каплиці.
«У штанЯх ходити в храм, - кажуть, - пАням грішно».
Роблять гроші із повітря, бий же їх Всевишній!
Знахабніли невимовно, гаспидські натури,
Бізнесмени від амвона, викидні культури.
Позагарбували кращі землі та світлиці.
Не збираються звільняти пагорби столиці.
Засідають на соборах, споважнілі пики.
Не ягнята, не курчата – вовки та шуліки.
Не святителі й отці – злодії в законі,
Монструозні мафіозі, гангстери зловонні.
Власяниця і аскеза їм уже не мила –
Множать дачі й автопарки, небо б їх побило!
І коханкам целібат вже не на заваді –
Опиратися ж так важко красі та принаді.
Ніжно люблять «татусів» тіньові дружини,
А для «лялечки» не шкода й цілої країни,
І оскільки топ-жар-птицям мало половини,
То й впрівають їм на благо статусні мужчини –
Постачальники скажених «бабушок-старушок»,
Тих, котрі запхнуть за пояс вадіків тітушок;
Тих, що ревно й фанатично, аж до крові з лоба,
Б’ють поклони царству хіті, шику і жадоби;
Для яких Ісус і Сталін – рівнозначні люди.
Годі «бабцям» відрізнити правду від облуди,
Нагромаджено ж добіса в них всього на купу –
І тирани, і майдани, й політичні трупи,
З’їзди, партії, промови, ядерні ракети,
І послушництво, й молебні – мухи і котлети.
«Дружня паства» вкрай натхненно підкидає хмизу,
Щоб «підтримати морально» ці бридкі мармизи,
Щоби раптом не ослабли «нерозривні узи»
І брати не відпливли, зруйнувавши шлюзи,
Щоб свобода в головах враз відгомоніла,
Щоб учились шанувати «батюшку Кіріла»
(За компанію із ним – Путіна й «Отчізну»)
Від Різдва й до ВеликОдня, аж до гробу й тризни.
 
О П О В І Д А Ч
 
Добре і зле – все це видно здаля.
Бог – не теля, поміча й звідтіля. (підносить вказівний палець догори)
 

Зведений Х О Р парафіян УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ, а також футбольних ультрас (співають).
 
Ой, Кирило, ти, Кирило,
Несосвітенне дурило,
Сунеш носа в Україну –
То дадуть тобі в кадило.
За війну криваву й хитру
Залуплю тобі в макітру.
Не приходь, не приїжджай,
Не нав’язуй нам свій «рай»,
Не підбурюй, не розсварюй,
До Москви назад чухрай,
Споглядай там куполА.
Ла-ла-ла-ла, ла-ла-ла!
 

Г О Л О С И з натовпу.
 
Святі лаври в Україні геть занапастили
Біснуваті словоблудці. Боже, дай нам сили
Пережити цю ганьбу – спадок диктатури
І об’єкт для СБУ і прокуратури!
 

О П О В І Д А Ч.
 
Хтось божевільного вдає,
А дехто ним і справді є.
Одного дня таємне явним стане.
Війна мине. Загояться всі рани.
 
(Завіса).
 

P.S. Авторове післяслово – ексклюзивно для УПЦ (МП).
 
Хоч часом закипає серце люттю,
Пишу це, вам не зичачи гонінь,
Я, та, що зневажає владу трутнів,
«Розкольниця» й «мазепинка». Амінь.
 

Травень-червень 2014 року.