Добігає кінця свято Матері. День, коли діти хапаються за телефони, купують квіти,  вітають своїх мам.  Один день на рік, коли мами чують слова про любов та повагу. Один день…
      Чому лише день? Хіба наші матері не заслуговують на любов щодня? Вони дали нам життя, вони завжди були поряд, вони вірили в нас тоді, коли ніхто не вірив. Їм було боляче від кожної нашої брехні, від кожного нашого гострого слова. Та, попри все, вони люблять нас і бажають нам добра.
      Ма-ма… Щось тихе та близьке. Щось рідне та домашнє. Запах свіжоспеченого пирога та дотик ніжних материнських рук. Тепле молоко та колискова на ніч. Найближча людина. Мама…
      Діти виростають і покидають батьківський дім. Але назавжди у серці матері залишається любе маля. Цю ніжну материнську любов вона несе крізь усе своє життя. І їй дуже боляче, коли дитина забуває її…
      Пам’ятайте про своїх матерів. Дзвоніть їм, приходьте до них, допомагайте їм. Материнська любов завжди грітиме вам серце.
      І пам’ятайте про мати-Україну. Творіть її історію, її майбутнє. Відроджуйте її, плекайте її мову, її звичаї, її культуру. Адже що може бути краще за щасливе життя із родиною на рідній землі? Будьте гідними дітьми України. В любові виховуйте своїх дітей. І, дасть Бог, колись миле малятко на запитання: «Кого ти найбільше любиш?» відповість: «Маму, тата і Україну».