Ніхто й ніколи не був упертішим за кішку
(Закон Хайнлайна)
 
В обідню перерву поріг бухгалтерії переступила Ірка: „Дівчатка, хтось чув про кінський шампунь для гриви?” Дівчатка зацікавлено підвели на неї очі, мовляв, не чули, але не проти послухати. „Від нього волосся стає густим, шовковистим і блискучим. Його використовують для догляду за кінськими гривами, а з людським волоссям він взагалі творить чудеса”.
Ніде правди діти, з десяти наших красунь віком від тридцяти до сімдесяти років тільки сімдесятилітня краля могла похвалитися розкішним волоссям, та й то в забутій юності. Решта зранку проводили в порядок свої зачіски, марне намагаючись побачити у дзеркалі подобу Вероніки Кастро. Ірка продовжила: „У кого є поблизу від дому ветеринарна аптека? Купіть мені пляшечку. Гроші дам хоч зараз.”. Ветеринарна аптека була в десяти хвилинах ходу від дому Тетяни. Вранці чекали Тетяну з п’ятьма пляшечками еліксиру краси. Але марно - в аптеці шампунем ще не торгували, обіцяли завезти до кінця місяця.
Вирішили, відрядити легку на ноги Тетяну в район іподрому – ближче до коней. Безрезультатно. З цього дня кожний, хто приходив в бухгалтерію, одержував завдання розпитати в ближніх аптеках про наявність кінського шампуню. Шустрий торгпред київської фірми „Імідж” Сашуня, якого знає весь Харків, теж був долучений до пошуку чудо-еліксиру – портфель замовлень вже сягав півсотні.
 
Шампунь, який „сприяє відновлення потоншалого волосся  тварин, покращує якість кератину, відновлює і зміцнює волосяну цибулину”, набув шаленої популярності як серед багатих, так і серед бідних усього світу і приніс шалені прибутки розробникам шампуню з лабораторії Bilper. Наша бухгалтерія теж змогла зробила свій внесок у зростання їхнього благополуччя, без шкоди для себе, але з великим емоційним піднесенням.
 
Ажіотажний попит на шампунь для кінської гриви – класичний приклад виникнення масового психозу. В цьому невинному психозі було все, що робить життя цікавим – бажання, мета, пошук, мобілізація ресурсів, яскраві емоції і жадана перемога (за кадром вплив реклами і необхідне людині відчуття належності до однієї спільноти). Мільйони років боротьби за життєві ресурси не виробили механізмів відмови від товарів, які нав'язуються рекламою.
 
Мозок творить гіперреальність - індивідуальний світ ілюзій. Своїми ілюзіями людина ділиться з людьми соціальної групи, до якої входить. Соціальна група їх корегує -  стимулює, або пригноблює. В результаті твориться світ ілюзій соціальної групи. Соціобілогоія пояснює, що шанси вижити в групі значно більші, ніж в одиночку. Тому людина потребує постійної стимуляції – неперервного надходження інформації, яка б підтверджувала справжність її гіперреальності. Людина потребує поряд людей, які  поділяють, формують і підтримують її ілюзії, її реальність.
Сучасні засоби комунікації значно розширили межі соціальних груп. Навіювані соціальній групі ідеї, думки, вірування сприймаються групою як абсолютна істина або як омана. Потреба в груповому конформізмі активно використовується для зміни індивідуальної і групової свідомості за допомогою технологій модифікації поведінки. Уміле спонукання до активних дій здатне зібрати агресивний натовп, схильний до неадекватних дій.
 
Коли ідеї помилкового світу опановують натовпом, виникає масовий психоз. Фактори розвитку масового психозу:
- засоби масової інформації;
- інтернет;
- вплив антипсихотичних препаратів;
- інформаційно-психологічні війни;
- ідеологічні впливи.
Колективне прагнення тероризму і вибухи насилля зупинити складно. Люди, які були тривалий час пасивними споглядачами подій у реальному чи віртуальному світі, стають активними виконавцями суспільно значимих ролей. Індивідуальна гіперреальність матеріалізується в соціальну реальність. Маси відчувають себе творцями історії. Політика перетворюється в спектакль. Актори потребують телекамер, глядачів, оплесків. Значимість персони, увага до її дій стимулюють до того, що персона все більше зрощується зі своєю роллю. Логіка здорового глузду відключається – натовп вже не хоче хліба, він вимагає видовища. Що змушує людей бездумно декламувати на камеру рекламні політичні слогани? Хто наважиться прибрати телекамери і осудити на забуття сучасних Геростратів?
 
На вулицях гинуть люди, в захоплених приміщення полонених піддають катуванням, а місто живе своїм життям - ходять на роботу, влаштовують застілля, з задоволенням дивляться новини по телевізору, де весь світ схвильовано слідкує за нами. Тисячі людей ставлять свою жорстоку драму, мільйони спостерігають її, зручно вмостившись в м'яких кріслах – більше крові! більше ненависті! більше емоцій! Що це? Деградація суспільної моралі? Чому люди перестали бути людьми? Чи можливо захистити людську свідомість від реклами ненависті?
 
"Види тварин, позбавленні природних ворогів, приречені на вимирання або самознищення. Щоб захистити себе від неіснуючого Іншого, ворога, несприятливих умов, ми вдаємося до ненависті, яка сприяє виникненню своєрідних штучних, безпредметних негараздів. Таким чином ненависть – це своєрідна фатальна стратегія, направлена проти умиротворення існування."
(Жан Бодрійяр „Місто й ненависть”)