Цього тижня експериментальним шляхом доведено, що грип на голову не впливає, а якщо й впливає – то позитивно. Ринат Леонідович захворів на грип, природно, що в Сєвєродонецьк він не приїхав і, навіть, плюгавої телеграмки не прислав. «Іх бін бальной, Вітя! Но нє на голову!», - м’яко посміхнувся  своєю фірмовою посмішкою Ринат Леонідович, і Віктор Федорович зрозумів – наступні вибори йому треба буде проводити в електоральній ніші Наталі Вітренко, а Петро Миколайович Симоненко і КПУ будуть виглядати гігантськими політичними монстрами на фоні ПР.
 

Скільки понтів – і все прахом! П’ять мільйонів! Заради чого? А фуршет?  Життя жорстоке. Віктор Федорович, воістину, багатозадачний робот. Тепер він сотоваріщі міняє імідж «крєпкіх хозяйствєнніков» на «гуманітарних спасітєлєй». Раніше він працював  «кулаком і пастановою», тепер «язиком» і «шаріком». По-моєму, язиком у Віктора Федоровича виходить ліпше. Тут премудростей не так багато - головне, щоб язик при контакті з Затуліним був «чістий і русскій», а «шаріки» надуті «ісстіно православним духом». Я гадаю, що зараз Партію Регіонів можна сміливо перейменувати в Партію Шарікових і не тільки тому, що під благодатною сінню повітряних кульок, ПР судомно шукає шляхів на єднання з Татовим секретаріатом! Ні! А ще й тому, що депутати всіх рівнів, які відповідають за стан доріг, комунікацій, місцеві бюджети, комунальне господарство і різну іншу неважливу фігню, на яку вони часу не знаходять, можуть збиратися під одним дахом, щоб з розумним виглядом, -  «подавать какие-то советы космического масштаба и космической  же глупости!».
 
Майстер! Тільки Майстер міг описати такими точними словами істот, які стали тим, чим вони є, завдяки державі, яка вознесла їх на теплі місця біля різних регіональних та загальнонаціональних коритець! Але хлопцям мало сито цямкати при дерибані бюджетного бабла! Передчуваючи можливе відлучення від державної циці, Шарікови усіх рівнів починають не тільки жалісливо скавуліти про свободу їх шершавого язика, який можуть прищемити в державних годівничках, а й облизувати ним заїжджих дресирувальників. А я от думаю, ну люблять люди дрючка, так що він тільки в Росії є? Чи у нас нема відповідних служб, які можуть задовольнити садо-мазо прагнення «депутатів усіх рівнів»? Хочуть пацани допомогти Ходорковському шити рукавиці – так дайте їм таку можливість! Але кому я це кажу? Людям, які нагородили Колесникова за такий самий з’їзд у 2004 –му?
 
А світовий жанр епістолярної думки збагатився цього тижня нечувано. Історики майбутнього вивчатимуть наш час за Його листами до Неї:
 
«Любове моя! А чи звернули Ви увагу на борги за газ? А на українську книгу? А на фінансування армії? А на комплексне реформування міжбюджетних відносин? А на Євро – 2012? А на забезпечення фінансових потоків «НАК Нафтогаз»?  А на те, що сонце сходить і заходить, а я цілодобово думаю про Вас, любове моя, і про те, що ж Ви думаєте робити у 2009-му році? Чи бачите Ви увагу мою до Вас, моя пані? Чи бачите, як я вдягнув танкового шлемофона? Я ж казав Вам: придивіться уважно, як у мене шлемофон! І, якщо він насунутий на брови – навіть не думайте мені заперечувати!»
 
«Ах, мій повелителю!  Жодного дня не проходить у мене без Вашого листа! Без Вашої уваги! Я читаю між рядками скупого офіціозу і бачу наскрізь всю Вашу душу і всю глибину помислів щодо мене! І я Вас запевняю – жодної копійки з нашого бюджету я не віддам, поки не порахую, а що ж Ви там назаробляли за час моєї відсутності? І ще – Ви можете домовлятися про все, що завгодно і думати все, що заманеться, але якщо у мене розпущена коса – то МЕНІ ПОФІГУ, як на Вас сидить шлемофон!»
 
Епістолярний жанр – велика сила! Дехто – з ревнощів напевно! – каже, що Віктор Андрійович так пише до Юлії Володимирівни зовсім не з великої любові!  Кажуть, що до Віктора Федоровича він зовсім не писав! Але ж це природньо! Як можна писати ніжні листи до… мужчини?! Віктор Андрійович же не голубий! А Віктор Федорович, хоч і не помаранчевий, але пером не дуже. Він коли хозяйствєннік – так більше йобом.  А коли опозиціонер – так язиком. Русскім. У нього для цього і люди спеціальні єсть. Язичники: Дмитро Табачник, Коля Лєвчєнко, та многа їх! Тому що (с), експериментально доказано – носити мішки, воно тяжольше, як силою орального іскуйства, дєрібанити бюджети усіх рівнів… Це не я повторююсь – це у нас політичний розвиток уже котрий рік по колу ходить…
 
Вдихніть глибше! Чуєте запах? Це пахне Братство, Дружба і Спільне Коріння! Це не газ! Отак вдихаєм-вдихаєм який рік, а видихнути не можем! Пахне дуже привабливо… то по 50 доларів, то по 120 доларів, то по 179… Але не всім так солодко пахне! Це хіба тим, що своє – їм приємно, а нам щороку нюхати одні й ті самі міазми про дешевий газ і великі борги, про посередників і незрозумілі схеми, про трубопроводи і  газосховища, які ми повинні використовувати по-братськи, а купляти газ – по-чесному, уже обридло. Де ж ті кроки до енергетичної незалежності і диверсифікацію поставок енергоносіїв, про які стільки говорили теперішні владики, коли були в опозиції? Що зроблено за три роки? Де український газ? Кого він гріє? Ну що ж – хай Газпром налякає нас ще раз відключенням. Черговий раз побудемо їжачками і подивимось на ясновельможні дупи, які загрозливо нависають над голками міждержавних конфліктів. Нам-то, чого переживати? До весни йде. Хай оно, Пінчук, переживає – йому газу на «Інтерпайп» треба більше ніж мені до хати. У нього й хата більша. Купив недавно в Лондоні. За  80 млн. фунтів. Ото сиджу та думаю – чого у нас така доля? У 45-му перемогли нацизм, так діти нацистів живуть краще ніж ми. У 2004-му перемогли кучмізм – аналогічна ситуація. При чому, діти нацистів уже не претендують ні на наші статки ні на наше життя, а діти Кучми – і духовні в тому числі! – ручки з наших кишень так і не витягли…
 
А тепер про справедливість. Полковник Кожа твердо знає, що за неї варто боротися. Ще б пак! За дурний «фак» очкаріку таку кормушку закрили! Напевно, бідного Кожу били, може й ногами, всі співробітники розігнаної «Кобри» і його безпосереднє начальство, яке втратило таку ренту. Це просто якась непруха! Та хоч би Кожа був і вбив якогось лоха на «Жигулях» чи сто раз послав до ліктя половину України – це все фігня! Але тут, за пальчик очкастому вискочці, підставив усіх! Йоли – пали! Що за дурень!  Де ж так можна! Але з другої сторони – офіцер міліції на «Порш – Каєн» хіба не одна з осіб Божих? Невже щось змінилось в Україні? Невже сатанинські сили Західного способу життя зруйнували нашу високу духовність? Невже лохи забули про те, хто прав «по-жизні»? Нічого, нічого! Треба просто трохи потерпіти – Яценюк не вічний, Ющенко – не вічний, Луцик – не вічний. За місяць ці дєятєлі самі забудуть про те, що говорили та хотіли зробити, а все залишиться так само, як і було. І буде не «Кобра», а «Гюрза». І полковники там будуть їздити на «Феррарі». Тому що, системні реформи у нас робляться системно. А саму систему не міняли з 70-х. Тільки косметичний ремонт.
 
Ну і на останок.
 
Деякі альтернативно розумні товариші вирішили знищити "Дурдом". Шановні! Я вас проінформую про те, що ми просто дзеркало, у якому відбиваються ваші морди. Ясно, що вам їх змінити важче, ніж розбити дзеркало. Але від того, що люстерко тріснуло, мордяки у вас не стануть симпатичнішими. Іноді я думаю, що косметичні засоби вам не допоможуть - тільки хірургічне втручання. От на всякий випадок ми й ведемо історію хвороби. А рукописи - не горять. Так казав Майстер.