Як здійснюється реальна політика (на моє уявлення)? Вона здійснюється так: ті, хто планують політику, розробляють інструменти для досягнення мети; далі інструменти потрапляють в ВР і там вони проходять кастинг у зацікавлених сторін. Зацікавлені сторони не керуються інтересами країни, вони приміряють запропоновані інструменти до своїх інтересів (або інтересів своїх спонсорів). Починається торгівля між управлінцями і ВР аж до досягнення компромісу.
Залаштунковий перебіг торгів залишається закритим для публіки або потрапляє в інет у вигляді чуток. Таким чином, будь-яка політика складається з двох частин: публічної для виборців і непублічної для кабміну, ВР і олігархів.
 
Суспільство-виборці є неоднорідним.
 
Менша частина суспільства намагається бути в темі. Ці виборці відслідковують всі події і чутки і співставляють їх із своїми усталеними уявленнями і напружують свою інтуїцію. Вони, ці виборці, дещо знають напевно, а багато чого не знають зовсім. Про дещо здогадується, а про все інше вигадують, намагаючись зрозуміти мотивації гравців і мету кожного з них.
 
Інша, більша, частина не слідкує, не знає, але йде на вибори і проставляє галочку у певну клітину бюлетню.
 
Отже, кожний політик (кожний!), хто намагається бути обраним, мусить потрафляти більшості виборців, тих самих виборців, які не надто усвідомлюють навіть свій власний інтерес, не кажучи вже про інтерес кандидата і те, на скільки власний інтерес кандидата співпадає з інтересом країни. А те, до чого може привести зроблений більшістю вибір, ця більшість не має навіть гадки.
 
Більшість виборців спирається на такі критерії: свій чи не свій, щира людина чи ні, успішна людина чи ні (успішну можна не обирати – вона і так успішна, а от неуспішній добрій людині тре поставити галочку), м’якого характеру чи жорсткого, вдягається скромно чи красиво, гарна посмішка чи ні і т.д.
 
Кожний кандидат мусить (бо інакше не оберуть) на заході казати те, що сподіваються почути західні електоранти, а на сході – те, що сподобається східним голосувальникам.
 
Але та меншість, яка в темі, лишень почує спічі кандидатів, зразу ж сприймає їх на свою адресу, вмикає свої принципові фільтри і починає глузувати з кандидатів. При тому ці розумники швидко викривають гру претендентів, згадуть їм щось з біографії, співставляють їхні висловлювання тоді і тепер .. І врешті решт роблять висновок: всі вони паскуди і нікому віри немає. І розповсюджують свої компетентні відкриття серед відсталої більшості.
 
Звичайно, є ще й треті. Вони суворі обличчям і не сприймають всіх, хто вже був при владі. При владі мають стати нові обличчя. Краще щоб обличчя були в балаклаві. Всі розуміють, що «ці наведуть порядок», якщо прийдуть до влади, і всі ж таки розуміють, що ці до влади не прийдуть.
 
Що стосується мене, то я буду голосувати за Юлію Тимошенко.