На чисте небо насунулися хмари. Сховалося сонце. Небо почорніло. Піднявся вітерець.
      Тиша… Але щось нечутне напружено висить у повітрі, тисне, не дає спокою. От-от вирветься…
      З’являються перші краплі. Їх все більше й більше. Аж раптом небо наче розірвалось. Шумить злива, вітер нещадно рве дерева, гримить грім, блискавка наче обпалює небо.
      Хтозна, чи довго воно триває. Нема ліку часу. Аж раптом злива вщухає. Розвидняється. З’являються перші промінці сонця. Чорнота відступає. І раптом небо пронизує яскрава веселка, звеселяючи все навколо.
      Веселка… Символ миру і єднання. Вона завжди приходить після бурі та непогоди. Колись і Україна дочекається своєї веселки. Вона, розбита ураганом подій, живе і чинить супротив ворожій силі. Вона витримає. Не трісне. Вона житиме.
      Моя Україна… Рідна, квітуча земля. Степи й ліси, гори і море. Україна… Осяяна сонцем, полита дощем. Розбита ворогами та втримана народом. Україна з величною історією та видатними постатями. Україна з багатою культурою та щирими людьми. Душа України – у піснях, у вишивці, у звичаях. У нас самих.
      Знай, Україно, настане твій час. І з’єднає Схід і Захід ясна веселка…