для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Боксер


Боксер
Якось один приятель розповів про своє враження від випадкового «контакту» з Віталієм Кличком, який полягав у ситуативному привітанні – потиску рук. Його здивування викликало те, що на фоні бійцівського іміджу та богатирської статури у Віталія Кличка виявилася «дуже маленька рука».
 
Навіть такому дилетантові в боксі як я помітно, що перемоги Віталія на рингу нерідко забезпечував не «залізний кулак», не легендарний «удар» і не фізична підготовка, а майстерна техніка і тактика ведення бою. При цьому впадала в вічі його обмежена фізична витривалість, через яку він (власне, як і його брат Володимир) часто «плив» задовго до 12-го раунду.
 
На противагу спорту, свою політичну кар’єру Віталій Кличко розпочав без знання техніки і тактики цього процесу.  Просто його політичні «промоутери» спробували конвертувати загальнонаціональну славу Кличка в політичний капітал. Як наслідок, після двох невдалих спроб опанувати Київ зазнала краху ілюзія, що власної харизми може бути достатньо, аби протистояти організованій і добре фінансованій команді «стерв’ятників» від політики. На цьому етапі досить пасивна участь його фракції у діяльності Київради, мляве реагування навіть на очевидні проблеми столичного врядування, відсутність креативних ідей дали підстави думати, що Кличко закинув намір зробити політичну кар’єру на столичній «платформі».
 
Другий похід Віталія Кличка в політику був більш успішним – розхвалений «Удар Віталія Кличка» в особі однойменної партії приніс йому певні дивіденди на парламентських виборах. На фоні традиційного для українського політикуму «гадючника» – вдалий підбір «старих облич» (і як виявилося згодом – «нових» теж), що вигідно вирізняли їх не лише на фоні традиційних «мерзотників», а й національно-демократичної політичної «номенклатури». А події навколо Євромайдану та роль у них Віталія Кличка як своєрідного «європосла» (через широкі контакти серед європейських політиків) перший час давали підстави бачити в ньому потенційного загальнонаціонального лідера.
 
Усвідомлення Кличком свого нового «статусу» вилилося в намаганні контролювати протестні настрої на Євромайдані, а після їх загострення – готовності взяти на себе роль посередника та «посланця Майдану» в стосунках з провладною командою. Лідерські амбіції виявилися тут не лише у вимозі вести перемовини виключно з Януковичем, ініціативних поїздках до Межигір’я та на Банкову в моменти найбільш гострого протистояння, а й  в практиці прямих «звернень до народу».
 
Така ініціативність Кличка та впевненість у своїх лідерських позиціях стала для нього пасткою, коли події навколо Майдану перейшли в «гарячу фазу». Заколисаний тим, що його «слухають на Банковій», він не помітив, що його вже (і не тільки його) «не слухають» на Майдані. Очевидна розгубленість, яку було видно неозброєним оком, засвідчила, що «взята вага» (та й впевненість у своїх можливостях) виявилася йому не підйомною. І хоча він і далі діяв «правильно» (вів переговори, підписував угоду і т.д.) – продовжувати грати «лідерську роль» він був уже не спроможний. Звідси ймовірно і відмова брати участь в новому уряді – на радість частині «переможців», підтриманих новими парламентськими перебіжчиками.
 
І тут з’являється «добрий» Петро Порошенко. Будучи постійно «присутнім, але невидимим», він уникнув публічного «піднесення і падіння» трьох своїх колег – опозиційних лідерів і на цьому фоні мав вигляд такого собі «кременя» – міцного, надійного, несуєтного, розважливого, послідовного «хранителя Майдану». Не того Майдану, який стояв на барикадах чи навколо сцени, а того, що закріпився в головах багатьох співвітчизників завдяки «телекартинці». І коли з’явилися результати соцопитування щодо рейтингів потенційних кандидатів – Кличко вже був «готовий» поступитися.
 
Мало ймовірно, що результати соцопитування стали вирішальним ударом для лідера «Удару». Так само як і неможливість задовольнити свої амбіції, «ганьба» бути переможеним і навіть прагматичне бажання не викидати гроші «на вітер» (на президентську кампанію йому й так би не вистачило навіть усіх своїх статків). Ймовірно, вирішальним аргументом на користь «красиво піти» став намір його спонсорів вкладати кошти винятково в «переможця». Бо одна справа – Кличко, який був «бідним родичем» і навіть після перемоги міг «розплатитися» лише владними можливостями. Й інша справа – Петро Порошенко,  має можливість не лише обійтися без спонсорів, а спроможний ще й сам буквально заплатити спонсорам конкурента за відмову від своїх намірів. А коли зі спонсорами досягнуто згоди, то переламати через коліна їх протеже – питання техніки.
 
Десь хочеться себе втішити, що Кличка на ламали через коліно, що він «зважив всі за і проти» і зробив вибір на користь свого «більш перспективного» партнера по демократичному табору. Проте схиляюсь до думки, що його таки «переламали», оскільки подальший розвиток подій ставить під сумнів не лише політичне майбутнє Кличка, а й його політичної партії (фракції). Про це свідчить відсутність «щадящих» варіантів для нього – на зразок «знатися на користь найбільш рейтингового кандидата» напередодні першого туру чи можливості «вибору між двома демократичними кандидатами» у другому турі (з подальшим взаємним «визнанням» і готовністю «дружити фракціями»). Про це свідчить також вочевидь програшна для Кличка «альтернатива» –  балотуватися  на мери Києва. І не тому, що «ніяких гарантій», не тому, що конкуренти вже «виросли», а тому, що кияни підтримувати «лузера» не будуть.    
 
До речі, залишається відкритим питання: чому Порошенко і Кличко не обрали шлях взаємного «підігрування», імітуючи боротьбу за перше і друге місце, а насправді витісняючи Юлію Тимошенко за межі політичного «рингу»? Як це не банально звучить, але є таке відчуття, що Петро Олексійович прагне реваншу за «сльози і соплі».
© Wog [01.04.2014] | Просмотров: 2965

2 3 4 5
 Рейтинг: 40.3/49

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook