Скажу по правді: гірко і сумно жити серед рабів і бездуховних споживачів. Та, на жаль, то є правда буття східних областей. Ми такі – без знання історії і культури нації, без освіти, без моралі, без уявлень про наші права та можливості, про здобутки та рівень життя успішних країн Європи. Ми і в період незалежності залишалися за «залізною завісою».
Чому нас не дивують зловісні масштаби схвалення «федерастами» окупації Криму і подальші агресивні наміри Путіна щодо всієї держави? Обурюють, викликають гнів, але не дивують. Як же нам дивуватись з їхньої підлоти і ницості, коли наші земляки, які мешкають і працюють поряд, теж «одобряють»? Історія ще не знала такого безпрецедентного холуйства перед загарбниками, яке ми зараз спостерігаємо на сході.
Придивімося ближче до цих зрадників і пособників окупантів. Хто вони? Чи відають, що творять? При всій моїй повазі, все таки роблю висновок: це не кращі з нас. Та й чи Українці вони насправді?
По-перше, це закоренілі «совки», які знають лише про Лєніна, Октябрську революцію, товаріща Сталіна, який нібито ледь не самотужки переміг фашистів, а тоді своїми руками побудував для народу «свєтлоє будущєє». Їм зараз за 70 і вони кричать своїм 40-річним опонентам «Ви розвалили Радянський Союз!». А хіба його долю в 91-му вирішували школярі? То хто ж «проср…в» велику країну? Той, хто тоді «одобряв» Брежнєва, потім плазував перед режимом Януковича і докотився до слинокапання при одному лише нагадуванні про «подвиги» Путіна. Їхні ровесники в Польщі вибороли свободу та правильний шлях розвитку для своєї країни. А ці «наслєднікі пабеди» ще й досі марять «привидом комунізму»! Що ж тут, плакати чи сміятись? Ні те ні інше. Ми не дозволимо з поваги до маразму старшого покоління зіштовхнути у безодню юних і талановитих, сміливих і енергійних, розумних і духовних – наших дітей і онуків. Це ЇХНЄ майбутнє, вони мають право самі вирішувати, яким воно буде. І вони вже вибрали – це було гаслом Майдану: «Воля або смерть!». Рабами, як їхні діди, вони ніколи не будуть.
По-друге, це неосвічені, некультурні, без кругозору і з обмеженою інформованістю (навіть при наявності вдома Інтернету) люди різних вікових категорій. Єдине, що їх об’єднує – це утилітарне, суто споживацьке ставлення до всього, що їх оточує. Вони є продукт життєдіяльності вищеозначених «совків». Все міряють грошима, до всього прицінюються і їм належить афоризм, якому б позаздрив легендарний Козьма Прутков: «А нащо мені той рассвєт, я ж його в карман не положу?». Тобто природа існує за їх уявленням, для того, що запалити багаття, де заманеться, нажертися горілки та шашликів, погучніше «врубати» улюбленого і зрозумілого Стаса Міхайлова і радіусі півкілометра «помітити» територію так, щоб потім сюди більше ніхто не зміг прийти відпочити. І все це страхіття супроводжується першосортним російським матом в присутності дітей («висловлюються» жінки і чоловіки без обмежень).
Я багато думаю про це останнім часом. Чим же вони відрізняються від мене і таких, як я? Чому вони говорять, що Путін – молодець? Навдивовижу парадоксально: їм жаль своєї дитини, яка впала і поранила коліно. Але байдуже до свого народу і своєї країни, що їх катує знавіснілий параноїк.
Їхнє бачення світу викривлене, бо вони весь час оглядаються назад. Там не треба нічого вирішувати – все вирішать за тебе. Не треба прикладати ніяких зусиль, чогось прагнути, про щось мріяти, думати, планувати. Тобі виділять стійло і ясла, покладуть сіна – добре, а соломки – і за те спасибі, аби тільки було що ремиґати. Знай собі, бекай, чи то пак кричи «Уря!». Поставлять тобі на лобі клеймо, щоб інші хазяї знали, чия ти худобина. І так – до скону. Жах! Вас тішить таке майбутнє з минулого? Як на мене, це не той ракурс, який дає правильну картинку демократичного суспільства, де панує правда, справедливість, рівність, милосердя.
Я впевнена: не буде тут нового «совка». Ті, хто б’ються зараз в конвульсіях «Путін, спасі нас!» - це тупикова гілка розвитку української нації, так звані «відмерлі клітини». Тіло України оновлюється, позбавляється застарілого. Те залишиться в минулому, а нашій країні буяти молодістю і красою.
