Цією статтею автор закінчує цикл лекцій про життя і творчість видатного українця, поета Миколи Гумільова.
 
Звичайно, добіркою не охопити усю велич його творчості і бурхливого життя, це всьго лише спроба нагадати раціональному суспільству, що треба не забувати своє, а не тільки ходити по чуже, хоч воно і зручніше.
 
Наостаннє, хочеться побажати усім любити Україну, як любив її Микола Стефанович. Він завжди казав, що ніколи не треба говорити про свою країну погано, навіть подумки.
 
"Бо ми минемося, а Україна буде жити вічно!" - заповідав нам славетний поет.
 
Слава Україні!
 
Невластивий текст:
 
Еще не раз вы вспомните меня
И весь мой мир волнующий и странный,
Нелепый мир из песен и огня,
Но меж других единый необманный.
 
Он мог стать вашим тоже, и не стал,
Его вам было мало или много,
Должно быть плохо я стихи писал
И вас неправедно просил у Бога.
 
Но каждый раз вы склонитесь без сил
И скажете: "Я вспоминать не смею,
Ведь мир иной меня обворожил
Простой и грубой прелестью своею".
 

Властивий текст:
 
Ви ще не раз згадаєте про мене
Та весь мій світ хвилюючий і дивний,
Безглуздий світ забутої поеми,
Але між інших він єдиний незрадливий.
 
Він стати міг також і вашим, та не став,
Його вам було мало чи багато,
Мабуть, погано я вірші писав,
І став для вас я - допустима втрата.
 
Та, озираючись назад, через роки
Ви скажете: "Я згадувать не смію,
Його гостроти влучні та легкі,
Його холодне серце, серце змія".