Розмірковувала про те, чи можна і як сьогодні припинити дію нашої угоди з РФ про розміщення та статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
Всі правила щодо укладання, функціонування, припинення міжнародних угод сьогодні в міжнародному праві кодифіковані і містяться у Віденській конвенції про право міжанродних договорів (я в
іншому імхо трохи розповідала). Основне правило: питання "власного життя" кожна угода визначає самостійно. Автори двосторонньої угоди між Україною та РФ про розміщення та статус Чорноморсього флоту не передбачили можливості дострокового її припинення. Тим не менш, такі можливості є. Можна застосувати або статтю 60 (припинення договорів у зв"язку з їх порушенням) Віденської конвенції або статтю 62 (докорінна зміна обставин).
Стаття 60.
Припинення угоди за ініціативою однієї зі сторін можливе у випадку їх порушення, якщо порушення є суттєвими.
Питання: Чи є порушення Угоди про ЧФ РФ?
Відповідь: Так. В першу чергу, дії Російської Федерації починаючи з 26 лютого 2014 року і до сьогодні аж ніяк не можна назвати дружніми чи такими, що сприяють зміцненню співробітництва. Звернення Президента РФ Путіна В.В. до Ради Федерації Федеральних Зборів із проханням санкціонувати введення військ на територію України (1 березня 2014 року), недружня риторика на міжнародній арені, фактичне введення військ понад затверджену міжнародною угодою кількість особового складу ЧФ РФ (наявні відповідні звіти Державної прикордонної служби України, Міністерства оборони України, численні відео матеріали та повідомлення у ЗМІ), спроби захоплення військових об’єктів в Криму тощо – все це приклади порушення основної мети цього договору.
Суттєвим порушенням, з нашої точки зору, є і порушення статті 5 Угоди про ЧФ РФ, в частині першій якої визначається, що військові формування «здійснюють свою діяльність в місцях дислокації». Це є своєрідною гарантією безпеки всієї іншої території. Самовільне, непогоджене із державою перебування пересування особового складу та воєнної техніки становить загрозу безпеці держави перебування, порушує засади відкритості між державами.
Питання: чи є ці порушення суттєвими?
Відповідь: З нашої точки зору, так. Однак, "суттєвість" порушення досить суб"єктивна категорія. Якщо одна зі сторін (в нашому випадку, РФ) не погодиться із таким визначенням, то справа перейде у стадію переговорів та навіть судового розгляду.
Стаття 62 Віденської конвенції (докорінна зміна обставин, або латиною
rebus sic stantibus
Право міжнародних договорів дозволяє посилатися на докорінну зміну обставин як підставу для припинення угоди, якщо «наявність таких обставин складало суттєву підставу для згоди учасників на обов’язковість для них договору».
З нашої точки зору, суттєвою підставою для згоди України на розміщення ЧФ РФ на її території був високий рівень довіри між нашими державами, довготривалі дружні стосунки та розвинута співпраця. Події останніх півроку і особливо останніх тижнів дають підстави стверджувати, що підірвана базова довіра України до Росії. В умовах порушення Російською Федерацією своїх зобов’язань за Статутом ООН (стаття 2(4)), Будапештським меморандумом 1994 року, двостороннім Договором про дружбу та співробітництво з Україною 1997 року відбулася докорінна зміна обставин. Перебування військових формувань Російської Федерації на території України становить загрозу існуванню держави Україна. Застереження rebus sic stantibus означає, що у разі «конфлікту між угодою і корінними інтересами держави вище значення мають… державні інтереси».
Згадуючи заяву В.В.Путіна про утворення нової держави на території України, цікавими є положення доктрини МП про використання застереження rebus sic stantibus новоутвореними державами. Так, Єгипет двічі зупиняв угоди з Великобританією на цій підставі: у 1947 і 1951 роках. У 1964 році Лівія припинила угоди з США та Великобританією з метою ліквідувати військові бази на власній території (посилаючись на докорінну зміну обставин та виникнення дружніх сусідських відносин). Так само посилаючись на rebus sic stantibus ряд держав Латинської Америки ліквідував військові бази на своїй території у 1960-х роках.
Питання: і як діяти Україні?
Відповідь: відповідно до свого
Закону "Про міжнародні договори України". Зробити відповідну заяву МЗС до парламенту. Одночасно направити ноту про денонсацію цієї угоди. Прийняти відповідний закон про денонсацію з юридичною аргументацією.
Питання: і що, ЧФ РФ одразу поїде?
Відповідь: Навряд чи.
Можливі декілька варіантів розвитку подій:
- мовчазна згода із наявністю порушення і припиненням договору
- консультації (переговори), що приводять до усунення порушення і відновлення нормального функціонування договору
- консультації (переговори), що призводять до зміни договору
- невдалі консультації (переговори) і звернення до інших засобів врегулювання суперечки (посередництво, комісії із встановлення фактів, арбітраж, міжнародна судова інстанція).
Думаю, що навіть після денонсації (і за умови мирного розвитку подій) будуть тривалі перемовини як, за яким розкладом здійснювати виведення ЧФ РФ. Як бути з людьми. Які матеріальні об"єкти не має можливості забрати, а отже їх, скоріше за все, треба купувати і т.д. і т.п.