Россия, не стыдно?
 
Действия российских военных формирований на территорию Крыма, подкрепленные официальными решениями властей России о возможности введения таких подразделений на территорию Украины, является самым большим испытанием для международно-правовых отношений, установившихся после Второй мировой войны. Свои ответы на этот вызов ищут политики, дипломаты, государственные и международные структуры. Свой ответ на него найдет и украинское общество.
 
Однако уже сейчас очевидно, что причины случившегося кроются как в характере власти Российской Федерации, так и ценностных ориентациях российского общества. На фоне декларативных  уверений о братских отношениях между российским и украинским народами, общих  исторических корней и славянского единства россияне не заметили, как в основе их отношения к украинцам стали определяющими ложь, лицемерие, амбиции и корысть.
 
Не смотря на разнообразие политических, мировоззренческих, религиозных, языковых и других предпочтений, украинское общество ощутило шок и возмущение действиями официального Кремля. Еще большее недоумение вызывает  безмолвие российской общественности, которая свою обязанность думать, делать моральный выбор и нести ответственность за него фактически отдала представителям российской власти. Главным последствием этого станут не только возможные геополитические изменения, человеческие страдания, недоверие и отчуждение между россиянами и украинцами на многие десятилетия вперед, а культурологическая катастрофа, жертвой которой стане недоверие ко всему «русскому».
 
И пока не заговорили пушки и автоматы, пока инстинкт выживания не превратил двух народов в рвущих друг друга зверей,  хочется сказать только одно:
 
«Россия, не стыдно?»
 
Эти три слова должны стать главным посланием от мира России.
 
Эти три слова, написанные на самодельных плакатах, заборах и стенах домов, должны появиться везде, куда направлен взгляд россиянина – перед посольствами, на вокзалах, в аэропортах, у военных казарм, даже перед вооруженными строями российских военнослужащих.
 
И эти три слова – как заглавия к публикациям или вместо них – должны день ото дня присутствовать на главных страницах всех мировых изданий, на веб-сайтах интернет-изданий, информационных агентств. И можно без перевода…
 
А вместо заумных или гневных постов при споре с россиянами в соцсетях просто напишите:
 
«Россия, не стыдно?»
 
Потому что если они не найдут ответа на этот вопрос, то нам уже не будет стыдно в них стрелять.
 
П.С. Уважаемые коллеги! Если есть возможность – просьба перепостить этот текст там, где считаете нужным, в том числе доступными вам иностранными языками.
 
*   *   *
 
Росіє, не соромно?
 
Дії російських військових формувань на території Криму, підкріплені офіційними рішеннями влади Росії про можливість введения таких підрозділів на території України, стали найбільшим випробуванням для міжнародно-правових відносин, що склалися після Другої світової війни. Свої відповіді на цей виклик шукають політики і дипломати, державні і міжнародні структури. Свою відповідь на нього знайде і українське суспільство.
 
Однак вже нині очевидно, що причини того, що трапилося, криються як у характері влади Російської Федерації, так і ціннісних орієнтаціях російського суспільства. На фоні декларативних  запевнень про братські відносини між російським і українським народами, спілього історичного коріння і слов’янської єдності росіяни не помітили, як в основі їх ставлення до українців стали визначальними брехня, лицемірство, амбіції і користь.
 
Не зважаючи на різноманітність політичних, світоглядних, релігійних, мовних та інших потреб, українське суспільство відчуло шок и обурення діями офіційного Кремля. Ще більше нерозуміння викликає  мовчання російської громадськості, яка свій обов’язок думати, робити моральний вибір і нести відповідальність за нього фактично віддала представникам російської влади. Головним наслідком цього стануть не лише можливі геополітичні зміни, людські страждання, недовіра і відчуженння між росіянами і українцями на багато десятиліть вперед, а культурологічна катастрофа, жертвою якої стане недовіра до всього «русского».
 
І доки не заговорили гармати і автомати, доки інстинкт виживання не перетворив два народи на звірів, що шматують однин одного,  хочеться сказати тільки одне:
 
«Россия, не стыдно?»
 
Ці три слова мають стати головним послання від світу  - Росії.
 
Ці три слова, написані на саморобних плакатах, парканах і стінах будинків, мають з’явитися скрізь, куди спрямовано погляд росіянина – перед посольствами, на вокзалах, в аеропортах, біля військових казарм, навіть перед озброєними лавами російських військовослужбовців.
 
І ці три слова – як заголовки до публікацій або замість них – мають день за днем бути присутніми на головних сторінках всіх світових видань, на веб-сайтах інтернет-видань, інформаційних агенств. І можно без перекладу…
 
А замість розумуватих чи гнівних постів під час суперечки з росіянами в соцмережах просто напишіть:
 
«Россия, не стыдно?»
 
Бо коли вони не знайдуть відповіді на це запитання, то нам вже не буде соромно у них стріляти.
 

П.С. Шановні колеги! Якщо є можливість – прохання перепостити цей текст там, де вважаєте потрібним, у тому числі доступними вам іноземними мовами.