Сльом – 83. Підсумки
„Біля ліжка непритомного Буратіно зібралися знаменитий лікар Сова, фельдшерка Жаба і народний знахар Богомол.
Сова приклала вухо до грудей Буратіно.
- Пацієнт швидше мертвий, ніж живий, - прошепотіла вона і відвернула голову назад на сто вісімдесят градусів
Жаба довго м’яла Буратіно вологою лапкою. Роздумуючи, дивилася виряченими очима відразу в різні сторони. Прошепотіла великим ротом:
- Пацієнт швидше живий, ніж мертвий...
Народний знахар Богомол почав обмацувати Буратіно сухими, як травинки, ручками.
- Одне з двох, - прошелестів він, - або пацієнт живий, або він помер. Якщо він живий, то залишиться живим, або не залишиться живим. Якщо він мертвий – його можна оживити або не можна оживити.”
(О. М. Толстой „Золотий ключик, або пригоди Буратіно”)
Сльом-83 тут http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/20717.phtml
Не багато бажаючих викликалося писати підручник про клептократію і засоби запобігання епідемії клептоманії. Отож четверо вцілілих у вогні революції конкурсантів рятували Сльом, як могли. Невже наступний Сльом доведеться рятувати, як Буратіно - не римами, а касторкою?
Більшість здатних тримати в руках поетичне перо змінили його на палиці і коктейлі Молотова. Не підсмажений поетичним словом оборотень набув свого звичного виду сучого сина (їхнього сучого сина) і почав з-за бугра обгавкувати обкрадену ним Україну.
Поетичний квартет Сльому два дні боровся з клятими ригами і їхніми посіпаками – на поетичному Олімпі місця вистачило всім. Олімпійські золото, срібло й бронза гарантовано не будуть вкрадені клептоманами.
Золотим переможцем конкурсу став стисло талановитий Дюма (10 балів):
Архітектура - застигла музика,
Мануеліно, ампір, рококо,
"Наші" сподобились,
увіковічнити,
Мурку в шансоні - стиль бикоко...
Срібло одержав rutzit (8 балів). Прочитані ним віщі рядки „Из дневника подпольщика”, сьогодні будемо слухати вже в оригінальному виконанні з дурдому у Ростові-на-Дону:
Оригинал:
Му-му, му-му, бля...
Перевод на поэтический:
Эх, какие времена настали,
Светлый мир залили тьмы ручьи,
А ведь раньше путь мне освещали
Труселя со стразами мои.
Денег море ноги омывало,
Миллиардный радовал прибой,
И бумага с золотом ласкала
Мой многострадальный геморрой.
Все вокруг лебезили, олени,
Хуле - Конституции гидрант!
А теперь скрываюсь я, как Ленин.
В шалаше. С Инессою Арманд.
Бронза дісталася за виконану срібним голосом Монашки „Пісню... червоної... краденої... поверненої шапочки” (7 балів):
Если долго, долго, долго,
Воровать, что только можно,
Должностью большой прикрывшись,
Грабить, красть и воровать,
То, пожалуй, то, конечно,
То, наверно, верно, верно,
То, возможно, можно, можно,
Выстроить большой дворец!
Ааа, будут там двери вот такой ширины!
Ааа, будут колонны вот такой вышины!
А-ах, будут статуи, картины,
А-ах, драгоценностей корзины,
А-ах, и зеленый попугай!
А-ах, изумрудный попугай!
Но как только, только, только
У народного терпенья
Чаша через край польется,
Гнев затопит все вокруг –
То ни вору, ни тирану,
Даже, если «прэзидент» он,
Не забудут зла – и будут,
Будут все ответ держать.
Ответят за парк, где аллеи вот такой ширины,
За залы, где в золоте люстры вот такой вышины,
За все унитазы золотые,
Батоны, из золота литые
И Цезаря в рамке золотой.
Эх, «Цезарь» с душевной пустотой…
И, конечно, и, конечно,
Если воровал бесстыже,
Если на спине народа
В «рай» ты въехал прямиком –
Ждут тебя бега, дороги,
Косогоры, горы, горы,
Буераки, реки, раки.
В общем, следом за Витьком!
А там – гляди – терриконы вот такой вышины!
А рядом – пшонкина морда вот такой ширины!
Горят все бандитские «малины»,
И призрак маячит гильотины,
И предал зеленый попугай!
И стал желто-синим попугай…
Утішальний приз одержав Wog за переспів з Шевченка „Не завидуй багатому” (6 балів). Надивившись на розкоші покинутих палат донецьких царків, він відмовився від будь-яких намірів ставити хату, кімнату і садити садок-райочок. Краще б це прийшло в голову нашим казнокрадам.
«Не завидуй багатому…»
Т.Шевченко
Уздрівши ригівські палати,
Вже як Шевченко не скажу:
«Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок посаджу».
А як взялися «усім миром»
Туди отарою ходить,
Згадав про «вигострить сокиру
І заходиться вже будить».
Бо якби кожний взяв з собою
На той світ вкрадене добро,
Тоді «оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро».
Приймайте, шевальє Дюма, вахту і передайте лавровий вінок від ведучого Громадянину, який вперше в житті заговорив віршем українською мовою.
Страшний і безрозсудний дикий птах
Прикрив себе жовто-блакитним покривалом.
Він намагається вселити в душах страх,
Всіх роз’єднати своїм опахалом.
І пазурі його давно в людській крові,
І клюв він суне в нашу українську мову.
Все наче відбувається в страшному сні,
Не відчуває звір ні співчуття, ні втоми
І запалало все, здригнулось землетрусом
Зірвалось полум’ям таким, що до небес.
І пропадає вже у ворога до вбивств спокуса -
Це неньки України дух в огні воскрес.
Згоріли крила і бісова макітра відпадає
Це так тобі небесна сотня, суко,
Вогнем на твій оскал відповідає.
Подяка Voronz за актуальну фотожабу.
Вахту здав – Петрович.
© Петрович [28.02.2014] |
Просмотров: 2153
|
|
|