Проти понеділка мєнт "стояв" з нуля до восьмої. Здав зброю, даішні "клейноди", не переодягаючись, як був в уніформі, помчав на маршрутку.
    Думав про неї, шукав її, чекав на неї. Чекав на посту - а раптом проїде, повертаючись в місто ?, не проїхала. В ту "вісімку", яка у них називалась "бодрствованіє", вештався на "американській" стороні. (Хоч це й не заборонялось, але й не рекомендувалось, з огляду на те, що інформація з карток при переході лінії розмежування стікалась в електронну базу даних, і при чиємусь настирливому бажанні можно було завжди витягти хто, коли і скільки разів "пікав" в ту, чи іншу сторону). Сидів там "у них" в кафе, кружив кільцевим тролейбусом, дифілював центральною вулицею (яка з половини називалася тепер інакше). Намарно. Та і як ти її знайдеш: ні імені, нічого, хіба що зустріти....І чи вона тут, в місті, чи ще в селі. На ранок понеділка визрів план пошуку. Згадав, що односельчанка Свєта мала чоловіка з Тарасівки, ото хіба що через неї.
- Ма, у мене виходной, я - в школу (звідси і далі - суржик)
- Та хоч поїш,
- Потом, ма.
    Світлана викладала історію в сільській школі. Пройшов, глянув розклад, ага, на уроці. Але ж не терпиться. Підійшов до кабінету, потягнув двері, рівно настільки, щоби пролізла мармиза. Світлана показала жестом - зачекай, мовляв, хвилинку.
Ну чекає, а двері відкриті, мимоволі слухає. То ж послухаємо і ми.
  Світлана постукала ручкою по столі.
- Ну, Соловейчик,
- Шо ? - шмигнув носом Соловейчик,
- Ну як шо, Соловейчик ? Чверть закінчується, а в тебе жодної позитивної оцінки ! Повторюю: вам було задано на сьогодні   причини та наслідки Великої Французської революції. Давай, я слухаю, які були причини?
- Ну розікрали все, сказав непевно Соловейчик,
- Добре, хто розікрав ? - тягла слова вчителька,
- Ну ці ж ..., король..., і сім"я, і згадавши, - ну і олігархи ж ..., ну і ці, як їх, депутати,
- Ну а народ що ? - міняє вектор на більш безпечний Світлана,
- Та шо, шо, роботи немає, пенсія маленька, зарплати урізають,
-  Кому урізають, Соловейчик ?
- Та ж бюджетникам, лікарям, вчителям,
- Да-а-а-а, промимрила Світлана,- так, а явища, які були негативні явища, що призвели ?
- Та ясно які, зрадів легкості запитання Соловейчик, - корупція, наркоманія, проституція..
-  Яка проституція ?! - стрепенулась, і про всяк випадок з підозрою оглянула з ніг до голови Соловейчика. Всі 146 сантиметрів оглянула.
-   Політична, викрутився Соловейчик,
- Добре, останнє запитання, хто очолив народне повстання ?
- Чечетов ? - з надією напівспитав Соловейчик, і тут же за виразом обличчя вчительки, зрозумів, що не вгадав.
- Нє, нє, ця, як її, Юля Тимошенко !
- Сідай вже..., професор ти наш...
Чи з тої радості, що тортури позаду, чи від врожденної відчайдушності, вже від парти, приспічило спитати і Соловейчику:
- Світлана Петрівна, а оті, так звані, тітушки, вони за кого були, за наших, чи за нємцев?
- Теліпало ти неісправіме, і пішла до дверей.
  Вийшла. Зачинила.
Чого тобі, красавчику ? - посмикала за мундир (зналися з малечку)
- Свєта мені нада твій муженьок. Срочно. Де його найти ?
-  Де-де...Там в Тарасовкі (переключилась на звичний суржик). Участковий він тепер.
- А домой коли являється ?
- Коли, коли.., воно, падло там засіло, бухає, тьолок водить, батьки ж у нього там, а тепер і робота. Воно, зараза, і раньше казлом був добрим, а як з тих командіровок вернувся - вопще, прости Господи, кришу знесло. Послєдній раз був тут, як робили нашій бабі год, з тих пір не звонить, не являється. Та пішов би він, придурок..., тільки дитину жалко, при живому батькові....
   Батько обідав вдома.
- Батя, дай ключі, в Тарасовку зганяю,
- Тільки ж недовго, мені через 40 минут назад на роботу.
  Рвонув стареньким жигульом, болото з під колес. Застав на участку (пристройка до сільради). Якраз закусював.
- О, фєдєрал !, підняв важкі очі, ну, колісь, скоко вам, фєдєралам платят ?
  Назвав.
- Яссєбє! В три раза больше чим мені. А ти ж салапєт, а я страшний лєйтєнант.
- Чуєш, я до тебе по дєлу. Дівчину шукаю. Отсюда з Тарасовкі. У неї шевроле, робе в городі. Не знаєш ?
- Сукі, наче й не чув участковий, ну вже було-було, а так ще не було. Начальник - тварь кончєная, опєра разбіжалісь, посокращали на хрєн дальше нєкуда, платят капєйкі, а ти їм пиши с утра до вєчєра всяку йухню і дань собирай. А як ти її собереш, га, федерале ? Крєсти обніщалі, а забереш послєднє, злі всі стали, можуть хату спалить, а то і нож под рєбро.
- А помниш там з нами тернопольскі стояли ? Як там у них, нема свєдєній ?
- Та як, полна жопа, брат ! Вигнали нахрєн всєх, набирают якусь нову поліцію, і прикинь, із тих чучмеків, яких ми в Кієвє ганялі. Полякі там, літовци помогают..., чудять, бля, нє поймі шо...
- Ну а дівчина, дівчина ? - нагадав, глянувши на годинника
- Шо дівчина...., обходять вони мене всі стороной......і вона..
На зворотньому шляху в Степове у мєнта запілікав мобільний. Єва подзвонила сама.
- Прівєт, ментеня, сміялася, -  чи по-вашему правильно - мєнтєнок ?