Як повідомила прес-служба Одещини, Приморський райвідділ міліції розпочав досудове розслідування у зв'язку зі спаленням фотографій в.о. міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та генпрокурора Віктора Пшонки. Кримінальне провадження стосується «хуліганських дій з боку учасників масового заходу під назвою «Євромарш миру», що відбувся 9 лютого в Одесі, які виразилися у публічному спаленні фоторепродукцій керівників правоохоронних відомств держави».

                                    «Спалення» Пшонки. Фото: МВС
 
Чому кримінальне провадження? Адже символами держави є герб, гімн і прапор. А фейси «керівників правоохоронних відомств держави», увічнені на фотках, до цього переліку, як відомо, не потрапили. Тож Віктор Пшонка та Віталій Захарченко мають повне право звернутися до суду як пересічні громадяни, ображені таким неповажним ставленням до своїх персон. До речі, саме так у подібних ситуаціях радить чинити їхній однокоритник Володимир Олійник. Але це вже буде цивільний позов і цивільна справа.
 
Якби то був поодинокий випадок, його можна було б сприймати як курйоз на кшталт «йолки» чи Анни Ахметової. На жаль, подібна практика набуває системних ознак.
 
2 грудня минулого року активісти луцького Євромайдану винесли з будинку Волинської ОДА портрети президента Януковича та пронесли їх вулицями міста догори дриґом. Наскільки відомо, громадянин Янукович з цивільним позовом з цього приводу до суду не звертався. Та це не завадило запопадливим правоохоронцям звинуватити лідерку «Національного альянсу» Майю Москвич, яка була серед тих активістів, у «хуліганстві, вчиненому групою осіб» (ч.2 ст.296 КК України) та «закликах до вчинення дій, що загрожують громадському порядку» (ст.295 ККУ). Що передбачає покарання від штрафу у 1700 грн до 3-4 років ув’язнення.

                                      Фото: 4vlada.com
 
Тенденція, одначе. Війнуло чимось до болю знайомим. Пригадався епізод кінця сорокових минулого століття. З усіх культурних закладів, чи не найбільш популярних у широких верствах пролетарів, того часу були генделики, які англійці називають пабами. Ми ж не англійці, тож називали їх по-нашому – пивнушками, а більш дотепні – ригаловками.
 
Зібралася якось невеличка компанія у такому генделику. Замовили пиво, оковиту, а закусь, як водиться, принесли свою. Розгорнули газету із закуссю, а там з-під риб’ячого хвоста крізь скельця пенсне на них позирає Лаврентій Павлович. Суворо так дивиться, немов дорікає, що ж це ви, хлопці, моєю пикою оселедця загорнули? Хлопцям би сховати ту газету та нікому про це нічичирк. Аж ні, реготали та вправлялися у дотепах та кпинах. Скінчилося все досить сумно, вся компанія поїхала до «сонячного» Магадану. Подейкували, на десять років.
 
Чи не тим же курсом прямуємо? Верной дорогой идёте, товарищи! (с). Тут зараз у розпалі чергова Конституціада, то чи не варто додати до переліку державних символів ще й мармизи чиновників?  Ось тоді й справді всьо буде Донбас.
 
                                                                                    ***                                                  
Написав цю «нетлінку» і вийшов у двір покурити. Аж гульк, біля сміттєвих баків стоїть унітаз. Розбитий, мовою правохоронних органів, з особливою жорстокістю. Поза сумнівом, робота якогось провокатора. Бо виріб хоч і не золотий, а звичайний, фаянсовий, проте натяк більш ніж прозорий. Це вам не якусь там фотку спалити, це вже посягання на фундамент державної системи. Тут вже не про хуліганські дії йдеться, а щонайменше про тероризм. А то й про замах на повалення конституційного ладу. Тому до переліку державних символів неодмінно слід додати й цей витвір сантехнічного мистецтва.

                                                   Фото: EPA/UPG