Я, зважаючи на свій вік та фізиологичні вади, не здатен бути серед «Правого сектору». Тому, бавлюся із своїм нащадком, чемпіоном України з боксу будівництвом снігових барикад на Лютеранській та підтриманням життєдіяльності Майдану шляхом грошових надходжень.
 
     Треба відзначити, що мене інспірує мій син та його друзі.
 
     Намагання привезти дрова закінчилися повною поразкою. Менти змусили звернути і ..привезти до Резерва.
 
      Сьогодні син зварив борща (за моєї консультації) і поїхав до Укрпрофспілок  до хлопців із пропозицією: покуштувати, відігрітися, відіспатися, випрасуватися.
 
       Телефонує мені ображений на те, що його пропозиція не була сприйнята .
 
       Трапилося як завжди: хтіли як найкраще, а виявилося як завжди.
 
       Пояснюю: у хлопців нема довіри до тебе, тому що пика та вік у тебе як у "тітушок".  Давай під*їдемо зі мною в кого пика сива.
      Борщ ще не втигне прокиснути.
     Недовіра до тих, хто намагається допомогти від щирого серця та бути разом, вражає пацанів. І тільки старі придурки можуть пояснити ім сенс речей, які відбуваються.