Був випадок. Судили одного хлопця. Така типова кримінальна справа. Підсудний як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину, розкаявся. Суд засудив його до покарання не пов’язаного з реальним позбавленням волі та поклав на нього певні обмеження, у тому числі виїзд за кордон.
Через декілька тижнів після винесення судом вироку цей хлопець прийшов до мене на роботу та сказав, що насправді не скоював ніякого злочину. Визнав вину, оскільки опер з міліції погрожував йому каліцтвом, якщо не буде брати на себе вину. А у нього маленька дочка важко хвора, їй ліки потрібні постійно.
Я сказав, що розберуся, однак наміру це робити не мав, оскільки не вірив хлопцю.
Через деякий час я з компанією міліціонерів вживав спиртні напої та вже будучи доволі п’яним поговорив з тим опером. Опер цей зізнався, що дійсно «нажал» на хлопця, щоб той визнав вину, оскільки йому необхідно було зробити показник по тій статті Кримінального кодексу.
Однак, я не вжив жодних заходів для поновлення справедливості. «Зассал».
Доречі хлопець той через деякий час покінчив життя самогубством, оскільки не міг виїхати за кордон (у Португалію), де заробляв гроші, що йшли на лікування дочки.
Цей випадок став каталізатором для мене та основним чинником при звільненні в подальшому. Однак він не зворушив того опера, який і на даний час працює в міліції…
А сьогодні бачився ще з трьома знайомим міліціонерами. Один з яких навіть п’є за здоров’я беркутівців, що знущаються та вбивають людей. Інші двоє його підтримують.
Взагалі, майже вся міліція та прокуратура у нас така. Майже немає серед них порядних людей.
До цього вважав, що люстрації мають піддати тільки керівників даних органів. Все інше зробить реформа правоохоронної системи. Однак сьогодні вже впевнений, що окрім тотальної реформи правоохоронної системи, люстрації мають бути віддані усі без винятку правоохоронці…