1. Влада ПР
 
Влада ПР влаштована як ієрархія суверенів.
 
На верхівці ієрархії знаходиться верховний правитель ("пахан"), в руках якого зосереджені можливості призначати склад суверенів нижчого рівню ("баронів") і контролювати призначення складів всіх нижчих рівнів ієрархії.
 
Вся розгалужена ієрархія суверенів лежить на товстому шарі терпіл, з якого ієрархія і вичавлює собі поживні соки і енергію.
 
Кожний з суверенів виконує три функції:
 
1. Працює на систему,
2. Задовольняє потреби «старшого» суверена і
3. Здійснює власне збагачення
 
Перші дві функції становлять "обов'язки" суверена, третя функція є його "правом" (і мотивацією для перебування в системі).
 
Для функціонування такої системи 3-й пункт є ключовим - кожний суверен має дароване зверху право і можливості для розбудови власного щастя. Щастям суверена є: побудова маєтків для себе і своєї "сім'ї", придбання розкішних автівок, придбання яхт, гелікоптерів, літаків, накопичення капіталів в надійних банках, привласнення активів в успішних бізнесах і купа інших дрібниць, що в сукупності символізують його статус.
 
Для гарантування такого щастя суверен утворює власні загони безпеки. Безпеку ж пахана гарантують "державні" силові відомства.
 
Звичайно, що в межах ієрархії суверенів на писані ВР закони не зважають. Хіба що їх зручно застосовувати для покарання своєї «поганої овечки», яка забула про її функцію №2.
 
А в більшості випадків вся писана пруденція стосується лише шару терпіл, який утримується на найнижчому з допустимих рівні споживання. Рівень споживання терпіл має бути на стільки малим, щоб терпіли не виходили з кола турбот "від зарплати до зарплати". А тих, хто не працює, отже не живить суверенів, ієрархія розглядає як зайві накладні витрати і тому прагне позбавитись їх в прискореному темпі.
 
Кожний з суверенів утримує чимале коло обслуги. За визначенням, обслуга не має власних "суверенних" потреб, а є лише привілейованим прошарком терпіл. Тим не менше, рівень споживання обслуги має бути помітно вищим за середній рівень споживання в шарі терпіл щоб обслуга була лояльною до суверенів.
 
До того ж, суверени розбудовують своє щастя користуючись здобудками новітніх технологій цивілізованого Заходу. Суверени не створюють сучасних інфраструктур і сучасних технологій всередині нашої країни. Адже модернізація інфраструктур і технологій потребувала б такого реформування їхньої системи, яке стало б насправді її руйнуванням.
 
На наше щастя, система влади ПР не змогла стати тотальною на всій території країни - територія ЗУНР і Київ виявилися для феодалів не по зубах. Саме звідси почався процес руйнування влади ПР.
 
В 2013-му році ПР спробувала врятуватись за рахунок грошей ЄС/МВФ (як колись срср рятувався західними технологіями), але вскочила у пастку - українське суспільство скористалося "рухом Януковича в Європу". Суспільство, як несподівано з'ясувалося, вже відчуло в собі сили зруйнувати систему влади ПР і приступило до реалізації своїх намірів.
 
2. Терпіли
 
Користуючись приводом зазирнемо у шар терпіл. Класичним прикладом терпіл є подавляюча більшість мешканців Харкова, хоча схід України загалом є заповідником терпіл. Та саме останні події навколо Харківського Майдану виразно підтвердили цю ідентифікацію більшості харків’ян.
 
Взагалі, в чому полягає суттєва відмінність більшості мешканців сходу від більшості мешканців заходу з точки зору соціальної психології?
 
Східняки не мають помітних соціальних амбіцій. Їх переважно влаштовує життя, в якому вони копирсаються, також влаштовують перспективи ілюзорного покращання.
 
Вони можуть спокійно жити завтра так само, як сьогодні, хоча були б не проти жити трохи краще. Але і на трохи гірше вони також погодяться, аби устрій їхньої марноти не зазнавав помітних змін .. Щоб була совкова стабільність ..
 
Влада краде, це зрозуміло і це – нехай .. Але для терпіл має бути хліб і мають бути зрєліща .. Саме тому вони обирають Януковича, що він є гарантом збереження совковості східного способу життя.
 
Терпіли відкидають потребу жити за правилами справедливості, бо відчувають підкоркою, що правова система притаманна не їхньому, совковому, світу, а іншому, європейському. Сам лише перехід від феодальної системи до правової системи був би для них вбивчою нестабільністю.
 
І однієї нестабільності східнякам вистачило, саме – переходу із стану радянських совків в стан пострадянських постсовків. Подальших нестабільностей їхня психіка не витримає. Тому людська маса сходу не має соціальних амбіцій.
 
В класі «постсовок» можна розгледіти і русмирців, і пролетаріїв, і люмпенів, і бюджетників, і бандитів .. Їхні уявлення про спосіб здійснення влади постали як суміш досвідів радянського управління, неформального управління на «зоні» і формального і неформального управління в армії.
 
Звичайно, що жорстка кланова вертикаль потребує безправного і терплячого населення, такого населення, що складається з малоцінних осіб. Базовою одиницею соціуму в системі сучасного феодалізму є особа, яка не лише мало вартує в очах інших таких саме осіб, а й сама добре усвідомлює свою малу вартість.
 
Великі маси найманих працівників .. Без власних професійних чи громадянських організацій (малоцінні особи не мають мотивацій для вільного об’єднання) .. Вони народжують дітей і змалку привчають їх до брутального ставлення, до принижень ..  Вони відтворюють інтелектуально низький рівень мислення, нездатність до самостійних висновків, планувань і дій. Вони потребують феодалів і вони їх отримують.
 
Сама думка про необхідність власноруч творити своє поточне і майбуттнє життя заводить їх в стан депресії чи істерики, адже вони відчувають свою нездатність впоратися з проблемами життя в вільному світі. Природно що вони ненавидять все «західне» і радіють, коли отці РПЦ МП висталяють їм Захід у вигляді Содома і Гомори.
 
Вони потребують лише своїх каналів інформації, таких інформаційних потоків, які не виводять їх із стану постсовків, не ставлять під загрозу постсовкову стабільність їхнього життя. Тому вони відкидають саму можливість дізнатися правду .. Правда їх бентежить і вона їм просто не потрібна.
Вони не шукають правду і не шукають справедливість .. Вони шукають стабільність і спокій ..
 
В їхніх головах відсутні будь-які соціальні проекти, адже здійснення проектів потребуватиме руйнування постсовкового феодалізму. В їхніх головах відсутня будь-яка ідеологія окрім ідеології стабільності. Вони взагалі не мають жодних притомних думок. Тому всі мовні конструкції щодо перебігу подій в країні, що випорхують з їхніх вуст, належать спікерам ПР чи отцям РПЦ МП (останні є тим самим ПР).
 
І коли терпіли бачать ЄвроМайдан, в них виникає агресія проти єврочужинців, які загрожують постсовковій стабільності. Нехай вже на бандерівських територіях скажені євромайданці вчиняли б свої шабаші .. Але не в заповідниках стабільного постсовка ..
 
Терпіли не вважають всю Україну своєю батьківщиною. Там, за межами їхнього заповідника, мешкають єврочужинці, до яких постсовки ставляться з осторогою, яка за гострих обставин може легко перейти у ненависть і агресію.
 
В Харкові один вже і ножа витяг.
 
3. ЄвроМайдан
 
Ще влітку-13 шпаціруючи метушним Хрещатиком я подумки повертався до 2004-го року згадуючи наметове містечко .. І не міг уявити з якого дива воно з'явилося б тут знову. Навіть "впевпене і невідворотнє" крокування Януковича в Європу не пробуджувало мою фантазію.
 
Це вже зараз еклектичні події зчепилися у логічний ланцюг. Революція визріла в останні роки, але для її початку чогось не вистачало .. Можливо, вдалої форми?
 
Конфлікту інтересів європейської частини суспільства і феодальної влади Януковича не вистачало вдалої форми. Так сам же Янукович і віднайшов чи не єдину вдалу форму для конфлікту, коли зчинив феєричний похід за грошима в демократичну Європу.
 
І якщо суспільство не здіймалося «за верховенство права», «проти корупції», і т.п. демократичні реформації, не в останню чергу тому, що ці мотиви виглядали надто політичними (а політичні партії зазнали помітної дискредитації), то асоціація з ЄС і з.в.т. був надполітичним проектом. І коли Янукович развёл українське суспільство «на Європє», то виявилося, що це суспільство є вже цілком європейським і воно не пробачило Януковичу такого разводілова.
 
Вільнюській саміт виявився тим містком, по якому накопичена енергія протесту проти ПР-панування в Україні перейшла на Київський Майдан. І наметове містечко знову з'явилося. І революція розпочалась.
 
Ризикну дати прекурсорне пояснення нашої революції – до активного суспільного життя пристала нова генерація, для якої панування донецьких феодалів виявилося неприйнятним.
 
Якщо чесно, то неприйнятними для нової («незалежницької») генерації виявилася вся політична система, разом з економічною і соціальною системами .. Та саме донецька кланова, кримінальна без обмежень, поліцейсько-цинічна система владарювання заводить всю країну в глухий кут. І нові генерації українців не бачать для себе перспектив в умовах збереження ПР-навали. Та й просто не бажають жити в ПР- вольєрі.
 
Скажете, що і в старих генерація українців є повно тих, хто ненавидить ПР-владу? Звичайно, так і є. Але старі генерації приймали участь в становленні цієї системи .. Вони її ненавиділи, але разом з тим достатньою мірою пристосувалися до неї ..
Отже не дивно, що молодь (студенти) вирішили відокремитися в свій Майдан .. Прийшов час проголосити зміну поколінь. Заявити новий стиль життя. Сповістити про завершення періоду постсовка. Асоціація з ЄС виявилася дуже влучним класифікатором на «наших» і «ненаших».
 
Що ж є тією ключовою обставиною, що унеможливлює подальше перебування нових «європейсько-українських» генерацій під окупацією донецьких феодалів?
Цією ключовою обставиною, як на моє розуміня, є поява в нових генераціях відчуття власної гідності. Для нових генерацій самоповага стає природним станом свідомості.
 
Як виникає самоповага? Вона продукується досвідом власної спроможності, прагненням до добробуту і здобуттям добробуту власними зусиллями. Поваги вартий той, хто зумів відірватися від прошарку совків і затвердитися в прошарку самодостатніх і добропорядних громадян сучасного суспільства.
В якій частині України поле самоповаги і добропорядності виявилося більш щільним?
 
Відповідь дав ЄвроМайдан – в північно-західній частині.  Якщо вимірювати гідність кількістю людей, що вийшли на ЄвроМайдани в великих містах.
 
Разом з тим північний захід є заселеним переважно етнічними українцями .. Там або розмовляють українською, або ставляться до неї з повагою .. Там або проголошують Бандеру, Шухевича, УПА своїми героями, або без вагань вигукують на мітингах «Героям слава!» у відповідь на вигук від націоналістів «Слава Україні!». Отже, такі фішки як «європейськість» і «гідність» у 2013-14 роках остаточно увійшли в асоціацію із фішкою «українськість».
 
Можно стверджувати, що більшості українців притаманна висока самооцінка, тому українське суспільство має великі амбіції. Українці вітчувають в собі потенцію. Вони прагнуть показати світу український клас. Вони годні вийти на революцію заради амбітної мети!
 
4. Чого можна очікувати далі?
 
Будь-який прогноз є умовним, адже ми не знаємо скільки енергії має та чи інша тенденція .. Не знаємо, яких змін зазнають обидві сторони конфлікту впродовж протистояння ..
 
Тому нам лишається розписувати варіанти і спостерігати за подіями.
 
Нікуди правди діти – маємо два соціума всередині України .. Один соціум дивиться на Захід, інший – на Схід. Питання «Як жити далі?» залишається невизначеним.
 
На поверхні лежать два шляхи: консенсус і розділення. Розглянемо їх коротенько.
 
Консенсус.
З тих чи інших мотивів більша частина населення України схиляється до збереження цілісності країни. Отже, вважаємо, що консенсус З-С є бажаним шляхом. І припустимо, що поточний український сценарій розгортається в напрямку до консенсусу. А які обставини свідчать про означений напрямок? – спитаєте ви ..
 
З боку ЄвроМайдану такою обставиною, на моє розуміння, є проведення ЄвРев виключно у мирний спосіб.  Мирний спосіб революції став зумовленим як притаманною сучасним українцям сумирністю, так і небажанням політичних провідників втрачати керованість процесів і передбачуваність результатів.
Відповідно, з боку Сходу не виникає (поки що) повномасштабних радикальних реакцій на мирний протест Заходу проти делегованої ними в Київ влади східних феодалів. Схід проголосував за ПР, але ще не напружується захищати своїх феодалів від атак повсталого Заходу.
 
Таким чином, можна припустити, що одним з наслідків ЄвроРеволюції може стати примирення Заходу і Сходу. Єдиний шлях до гармонізації стосунків З-С пролягає через самоліквідацію ПР (принаймні в теперішньому її форматі).  Єдиним промоутером цієї самоліквідації є ЄвроМайдан. В цьому і полягає його головна місія.
 
Розділення
Іншим наслідком ЄР може стати розділення цілої країни на дві частини. До такого наслідку веде намагання Януковича зберегти існуючу ПР-владу від радикальних трансформацій. Як саме Янукович намагатиметься залишити ПР-формат влади незмінним?
 
По-перше, він (точніше, його команда кризових менеджерів) спробує задіяти широкий спектр заходів для послаблення і наступного знищення Майдану.
 
По-друге, найбільш зацікавлені в збереженні Януковича силові постаті посилять контроль всередині ПР із застосуванням жорсткого батога і трошки пряників.
 
Чим слабішим стає Майдан, тим консолідованішою стає ПР .. І навпаки.
 
Якщо Януковичу вдастся послабити ЄвроМайдан і консолідувати ПР, то перспективи примирення Захід-Схід стають примарними. Адже в українському суспільстві вже відбулася трансформація свідомості і виникла незвортня рішучість - українці не погодяться ні за яких обставин на збереження на заході влади ПР.
 
Тому можна прогнозувати (в варіанті «розділення») витіснення ПР з території ЗУНР. Одночасно з самоочищенням ЗУНР ПР  розпочне нестримну кампанію по налаштуванню східного населення проти сепаратистів-бандерівців, які вже лаштуються істи християнських діточок московського патрірхату, а може навіть і викрадати їх для розбещення, вони ж бо там всі є гоміками.
 
Так чи інакше, але конфлікт набуде виразного етнічного забарвлення. А жорсткий етнічний конфлікт залишає по собі такий хвіст ненависті, який не дозволяє існувати далі в межах однієї країни (як свідчать досвіди конфліктів).
 
ПС
Судячи з перебігу подій в останні тиждні Янукович довго терпіти революцію не буде. Адже кожень день революції збільшує зневагу до Януковича з боку і терпіл, і феодалів. В цій системі слабких знищують.
 
Отже, тиск на ЄМ з боку Януковича буде швидко посилюватись.
Результат протистояння буде залежати від співвідношення темпів .. Переможе той, хто швидше нарощуватиме тиск ..