Журналісту "Дорожнього контролю" Андрію Дзиндзі вручили нову підозру – за плювок в обличчя інспектору ДАІ рік тому, у результаті чого ДАІшник був госпіталізований.
Як повідомляє "Дорожній контроль", 8 січня 2014 року старший слідчий ГУВС Києва Б.І. Яворський вручив Дзиндзі підозру в тому, що журналіст 23 січня 2013 року плюнув в обличчя інспектору ДАІ Мусі А.А,. у результаті чого ДАІшник був госпіталізований із легкими тілесними ушкодженнями.
 
"Згідно з висновком експерта №474 від 22.03.2013 року, результати судово-медичного обстеження й надана медична документація свідчить про те, що при зверненні по медичну допомогу 23.01.2013 року о 20:10 у громадянина Мухи Олександра Анатолійовича виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця", - пише слідчий Яворський у підозрі у вчиненні злочину.
 
 
          
Дзиндзя (яп. 神社) — синтоистская кумирня или святилище, вместе с территорией вокруг. Чаще под «дзиндзя» понимают только само святилище. [/I]
 

 


 

Ваше Первосвященство! В той морозний день я стояв на перехресті Доллар-штрассе і Гривня-стріт. Машини доїлися справно; достатньо було легкого змаху чарівним жезлом, як жертва смиренно вибігала зі стада, припадала на передні колеса і вивалювала своє вим’я. Тонкі хрусткі джерельця поступово зливалися в мутні фінансові потоки.
Вечоріло...  
Сонце сідало за обрій. Легкий сріблястий іній почав вкривати мій натружений мозолистий жезл. Густо червоніючи на горизонті, вечірнє сонце підфарбовувало сніг пастельно-рожевими відтінками.
Яка гармонійна тиша над шляхами – тільки тихе шелестіння морозної гуми по асфальту, ніжна музика гальмів і серед цього всього – я; чисто як врубелівський Демон, як одинокий архангел на перехресті... Біблейська гармонія Всесвіту!
В той день нічого не віщувало біди, адже Сонце – в сузір’ї Рака, Сатурн –  під Волопасом...
Але я не звернув увагу, що у Скорпіоні зловісно зібралися і Сатурн, і Юпітер, але саме головне – Марс... Так було у 453 році, коли комета Галлея, як меч Господен, розітнула кришталевий купол неба навпіл!.. (Устав партульної служби, Апокаліпсис, 1, 10—15).
  
...Та машина мені відразу не сподобалася. Щось в ній було не так. Надто акуратно вона їхала, надто не перевищувала швидкість. Водій поводився зовсім дивно: він не ховав очі, як всі, а розглядав мене в упор з деяким подивом; так діти в зоопарку роздивляються усіляких небачених раніше звірів. Усвідомлення того, що перед тобою – хижак, лоскоче дітлахам нерви, але все рівно вони почувають себе у безпеці. Адже звір – в клітці. Ось так і цей...
 
Звісно, я зупинив цей підозрілий екіпаж. Адже він порушив одне з найголовніших правил – „водій мусить перманентно боятися дорожну жандармерію і бути готовим по першому наказу віддати своє нікчемне життя і всі свої бабки дорожному інспектору (Устав патрульної служби, Апокаліпсис, 1,02-112).
 
Він зупинився.
Я акуратно тюкнув йому жезлом у фару і сказав:
- Нарушаєм!
Він опустив скло і запитав:
- Представтесь, якщо на те буде ваша патрульно-міліцейська ласка.
Це вже було надто. Я його перепитав:
- В якому смислі?
Він задумався, як роденівський мислитель; тільки ліктем уперся не в коліно, а в кермо. А потім каже:
- Не в тому сенсі, що представтеся на віки-вічні, а чисто ім’я, фамілія, номер бляхи, розмір фейсу, амплітуда ударів вашого по-ленінськи холодного серця і сторінка у фейсбуці. Шоби можна було потролити. Це коли стане скучно чи коли набридне збирати пазли з ваших міліціянських протоколів, – і тут він як заричить... -  Бо я – дорожно-нічний патруль! Ха-ха-ха!..
 
Опа... Знову чорні сили зла  - проти нас, білих, пухлявих і в лампасах!..
Я відскочив від машини і приготувався до двобою. Мій жезл перетворився в променистий меч джідая.
Я думав, що він також дістане свого меча і ми в чесному поєдинку вирішимо – на чиєму боці правда!
Але з мечем я помилився, бо це був сам Дзиндзя, Великий Магістр Дорожно-нічного патруля. Дзиндзя, це – як ніндзя, тільки круче.  
Він зневажливо подивився на мого меча.
Очі його налилися кров’ю.
І потім він плюнув.
Прямо в мене...
Це був удар страшенної сили. Мій смугастий меч відлетів кудись аж за радар, а я через мить втратив свідомість...
Коли опритомнів, Дзиндзі поруч вже не було. Все тіло боліло. Міліцейський кітель був місцями пропалений, як напалмом. Пальці не слухали мене. З останніх сил я дістав з кобури фляжку зі святою водою, відкрутив зубами корка і полив тліючу тканину на грудях.
І знову втратив свідомість...
Це все...