Лев Копелєв, вязень ГУЛАГу, в своїй автобіографічній книзі «Хранить вечно» наводить розповідь  одного чеченця в слідчому ізоляторі Бутирки в 1947 році.
Чеченця та його друга оббріхав і зрадив земляк. І ці слова він промовив зраднику під час суду: «Ти собака, зрадник, ти думаєш, ти врятував свою погану шкуру. Так знай: якщо ми помремо, наші рідні залишились, і вони тобі помстяться. І тобі, і всім твоїм рідним. Ти ніде не сховаєшся. Знай, і тебе, собаку, заріжуть, і всіх твоїх заріжуть, і твою жінку, і твоїх дітей, і твоїх братів, і сестер, і племінників. Ми не будемо живі, наші брати будуть різати, наші племінники будуть різати.»
Чи хто з нас може такі слова мовити своїм кривдникам? Може тому ці собаки  і б'ють-вбивають НАШИХ, нівечать машини, палять житло, просто не дають НАМ всім НОРМАЛЬНО жити?
А я, чомусь, впевнений що рід того чеченського зрадника таки вкоротили…
Як тут пишуть у нас в «ДД»: Дайош Майдан без політики до початку садіння картоплі. Обнімімось брати мої. Затанцюємо, заспіваємо. Міліція, тітушки і прочіє риговське шобло з народом!..