Добре, що на Сльомі режим чергування. Без аншлагів і "Аншлагів". Всі, надіюся, ТАМ. Фізично чи подумки - неважливо. Спокійно і гордо вирішуємо свою долю, щось робимо, а не чекаємо чуда з неба. Борімося і боремо.
 
Без зайвого пафосу і тулумбасів вітаємо  учасників:
 
rutzit
 
Лунають в душі кришталевим дзвінком:
Думки невгамовні - як жити?
Ким бути - метеликом чи хробаком,
Повзти чи до неба летіти?
Чи сил не забракне у чистих долонь
Брудним не коритись наказам?
Впиратись щосили чи здатись в полон
Завжди невблаганному часу?
Чи небо скарає, не втримавши лють,
За наші гріхи, чи минеться?
Чи скінчити вдасться людиною путь
В звіринці, що натовпом зветься?
Питання течуть, смокче кров декаданс,
І тільки рятує єдине:
Якщо сумніваюсь, шукаю - є шанс,
Я - є, я - живий, я - людина.
 

rutzit
 
Я вижу стольный Киев-град
В тринадцатом году,
Бежит вприпрыжку депутат,
Виляет на ходу.
 
Давно забыты совесть, честь,
Народу долг, страна,
Он смелый только если есть
Из беркута стена.
 
Ушла давно титушек рать
И беркут послан в лес,
Кому охота умирать
За сребреников блеск?
 
И даже целый воз наград,
Не сможет тут спасти,
Бежит, виляет депутат,
А мог ведь и уйти...
 
инженегр
 
В ритмі "Буревісника"
 
Під безкраїм Межигір"ям розмістилась батарея, що "Тунгускою" зоветься і на танк подібна дуже.
В тих машинах дві гармати, кожна тридцять міліметрів і снарядів пару тисяч, щоб повітря розпороти в разі нападу на Хама.
Може збити що завгодно і не тільки у повітрі.
Досить лиш натиснуть кнопку й смерч вогняний понесеться...
В ній сидить майор і дума: як би всім цим скористатись, так, щоб максимум ефекту.
І віддячити одразу за племінницю з Майдану, що на серці й на обличчі нізащо дістала шрами від собак оскаженілих по вказівці пана-Хама.
Він чекає вертольота, чи з Борисполя кортежу і для помсти закипає розглядаючи палаци: "Только сунься, сразу врежу!!! В тело тучное подонка промахнуться невозможно! Кто сказал, что пуля - дура!?"...
***
На тебя, майор, надежда. Пусть прицельно грянет буря!!!
 

nonemployee
 
Циганщина
 
Як Вітьок поїхав до Китаю:
"Дєнєг очєнь нужно, так і так",
Там його не дуже й зустрічали -
Зразу розкусили порожняк.
 
Дорогой дальнєю, дорожкой лунною,
І мудозвон, чим може, тим звєня,
А влада конською стає залупою
І кличе в прірву, за собой маня.
 
Так виходить, все уже до сраки
Що старався, що нацарював
Бо коли повиснеш на гілляці
Не важливо що і як накрав.
 

 
Wog
 
Йолки-палки
 
Не довго серце пташкою радіє,
Коли Гарант країну покида…  
Сказав Данте «Залиш усяк надію» –
Бо скоро він летітиме назад.
 
Навряд чи спинять того літака
Тумани над Яндзи чи над Алтаєм.
І мало шансів, що в диспетчера рука
Така як все, що «Зроблено в Китаї».  
 
Поки літак над Каспієм завис,
Саме життя дає тобі нагоду –
Солдат, згадай ту клятву, що приніс
Колись і ти совєцкому народу.
 
Бо хоч совок (всім на полегшення) помер –
У тій країні не усі ж були нездари,
Щоб не знайшов який ся инженегр
І не зумів відкоректірувать радари.
 
І в центрі Києва лікующий народ
За тим не шкодуватиме ні разу,
Хто йолкою якраз під Новий год
Дістав по фейсу чи по… фюзеляжу.
 

Надіюся, що дістану підтримку, коли продовжу полумяного інженегра:
 
Як можна "народити" вірш,
Коли навколо все паскудно.
Що не година, то все гірш
І від новин на серці нудно...
 
Не треба кланятись судьбі,
А намагатись знову й знову
Своїх братів по боротьбі
Зігріти теплим щирим словом.
 

Сльом - це не тільки посміятися. Це боротьба, громадянська позиція, порада, крик душі...
Пост здав. Rutzit, ваше чергування далі. Надіємось, буде веселіше.