Класика жанру працює без збою, як гарно змащений кулемет: якщо перший Майдан завдяки Ющенку закінчився трагедією, то другий, сьогоднішній, мав всі шанси закінчитися фарсом. Звісно, це моя суб`єктивна точка зору, але ж скільки суб`єктів її розділяють!.. Відверто кажучи, навіть коли пазл в загальних рисах вже склався, я не відразу міг сприйняти цю драматургію політичного абсурду.
Отже, що ми маєму в сухому залишку після того, як два майдани, сповнені ярості благородної, злилися в єдиний… Стоп! Це вже я свої суб'єктивне відношення до ПР розмастив тонким шаром на тих, хто так не вважає – студентів і їх майданчик в стилі диско. Бо моє задеклароване несприйняття окупаційного режиму – чистої води політична оцінка, а юні борці політику не сприймають в принципі. Господи, що це глупість така? Хто вбив в їхні не надто перевантажені здоровим глуздом мізки оцей мем – «за євроінтеграцію без політики»? Відтепер це гасло можна використовувати у шкільних підручниках, як приклад оксюморону: памятаєте? – смажений лід, законослухняний міліціонер, непідкупний суддя, а тепер ще й «євроінтеграція без політики».
А тепер таке питання: нікому не цікаво, що ж відбувається за кулісами майданної сцени? Що, знову будемо задавати питання під очевидні відповіді, коли декорації будуть згорнені і гра, в якій ми мали б прийняти найактивнішу участь, спрямовуючи її розвиток в необхідному для нас руслі, буде несподівано закінчена і виясниться, що ми знову вдовольнилися роллю статистів? Ну, не знаю… Віннету двічі на одні граблі не наступає. Адже тоді, у 2004-му, нам було незручно задавати вголос питання на кшталт: а що робить Азарів на новорічній сцені? Тоді всі задовольнилися версією, що це була ініціатива Омельченка, хоча в дійсності його величність Юда вже тоді почав нас здавати оптом. Але ж він тоді був така лапочка,така душка… Якось невдобно було шкрябати його білокрило-ангельський образ пазурами своїх дурних підозр... Між тим треба чітко уяснити простий принцип: до політиків підхід мусить бути в кращому випадку доброзичливо-прохолодний, бо, як показала практика, в теплі ці «фрукти» дуже швидко псуються.
А тепер – перша частина, алегро: як (за інформацією з відкритих джерел) склалася ситуація з двома майданчиками.
Всі пам`ятають, що з самого початку озвучувалися дві дати, на які скликали людей на Майдан – 22 і 24 листопада. Офіційна політична опозиція нашого найяснішого донецького кагана поставила в календарику хрестик на 24-те і менторським тоном попросила всіх отих дрібних їй не заважати і не плутатися під ногами, не розпилювати по краплині дорогоцінну енергію спротиву. Ну, сказали і зі спокійною душею стали чекати приходу; мається на увазі електорату (бо ми – то є не люди зі своїми життєвими проблемами, а електорат; ми є та грядка, яку треба іноді сапати і вносити добрива, аби раз на чотири роки зібрати врожай бюлетнів).
Але святе місце – Майдан – в критичні моменти пустим довго не буває - громадські організації і активісти вирішили не тягнути кота за хвоста і почали збирати збиратися самі і закликали людей; люди, звісно, підходили, і Майдан помалу оживав.
А тепер хочу процитувати блогера Олександра Кравчука:
Всі організації, які планували вийти 22 вийшли 21 листопада. Майдан почав жити своїм життям, з самого початку був обумовлений вільний доступ до мікрофону й спільна координація дій між організаціями.
До 26 листопада Майдан жив в вільному доступі в дискусіях по напрямку руху, в дусі єдності й братерства. Вдень він збирав людей, вночі залишалися в основному представники ГО.
24 листопада, коли була загроза застосування сили й від ОО надійшла пропозиція об‘єднати табори на Європейській площі, саме представники ГО твердо вирішили залишатися на місці .
Змучені опісля безсонних ночей й походів 24-го люди з ГО у понеділок, 25 листопада відпочивали. Прийшовши 26 листопада на Майдан побачили разюче іншу ситуацію: охорона сцени, якийсь оргкомітет (ким обраний й визначений?) й повна узурпація керування.
В минулому тексті я написав кого я побачив на сцені. Наразі вже можу провести й аналіз ГО, які там стоять:
«Воля» - організація з декількох чоловік Сюмар, Соболєв, Луценко, Діденко,
політична партія Демократичний Альянс,
організація з декількох чоловік «Коаліція учасників помаранчевої революції»,
людей-організації не рахуємо.
19 громадських організацій з людьми виключили з процесу прийняття рішень.
Цього ж дня ОО вирішує об'єднати два табори й перейти на Майдан. Як не давали партійцям з Європейської слова я вже писав - до процесу прийняття рішень й озвучування своєї позиції їх, як й 19 ГО відрізали. Відрізали люди, які назвали себе «оргкомітетом».
Отака картина. До цього можна добавити, що охорона, контрольована «оргкомітетом», не пускала на сцену (!!!) Юрія Луценка і Данилюка…
Проходжу мимо монументу - дивлюся Данилюка Сашка не пускають пройти наверх , до імпровізованої сцени. Підходжу ближче, так й є - хлопці не пропускають представника організації , що з першого дня постійно на Майдані.
Один навіть замахнувся кулаком, зловили за руку... Після тісняви Данилюк протискується.
<…> Спостерігаю далі - через хвилин 15 прийшли нардепи з Європейської , також не пускають. Пустили після перепалок. Ще через деякий час до підніжжя підходить Луценко Юрій - не пускають взагалі. Луценко на моїх очах стає старішим на років 15. Згорбившись від ганьби йде від постаменту. В цей час діджей волає: Ми перемогли! Вони прийшли до нас на наших умовах...
Далі ми знаємо, що політиків, які таки вийшли до мікрофону, молодь зустріла скандуванням свого мему – «без політики!».
А тепер мені цікаво: хто конкретно і через які структури (громадські, студентські організації?) розкручував цю ідею з послідовною імплантацією її в студентські голови?
Мені також не подобаються як наші політики, так і наша політика в цілому. Я з відвертим скепсисом відношусь до «опозиційності» Яценюка, бо памятаю його паскудне противсіхство під час президентських, я категорично не сприймаю озвучену Кличком ідею дати амністію Януковичу у випадку його, Кличка, перемоги на президентських, але на даний момент у нас немає інших політиків. Як, власне кажучи, і іншої політики окрім лобіювання конкретних бізнесово-фінансових інтересів. Тому ми не можемо замінити ОПГ Партія Регіонів на якусь ідеалістично-прекрасну матеріалізовану мрію наших аполітизованих студентів. Якщо вони запропонують щось реальне – мається на увазі структуровану політичну силу з адекватним світосприйняттям і такою ж програмою дій – будемо вітати це божественне явління оплесками і лавровими гілочками. Якщо такого чуда не відбудеться – будемо обирати з того, що є.
Сергій Грабовський в останній статті на «Тиждень.ua»:
Українська вища освіта потребує докорінного поліпшення. І передусім це стосується викладання політичних наук. Бо ж якби ці науки викладалися та опановувалися належним чином, у ці дні країною б не котилася хвиля так званих «майданів без політики», організаторами й диригентами яких є переважно молоді люди, студенти та аспіранти.
І не виникали структури з назвою на кшталт «смаженої криги», як-от «Позапартійний Координаційний комітет Європейського Майдану під гаслом "Майдан без політики!"». І не лунали би заяви, що без політиків, мовляв, «нас було би ще більше».
Сподіваюся, ніхто не заперечить, що Грабовський має репутацію людини об’єктивної і незаангажованої. То ж почніть думати критично, панове тінейджери: що підписання угоди з ЄС це і є політика в чистому вигляді, а ваше войовниче відторгнення політиків (які вже є…) – не що інше, як допомога режиму утриматися на зайнятих позиціях як мінімум до 2015-го року.
Також мені сподобався комент під статтею Окари, адресований «аполітичним» мітингувальникам:
Світлана Костенко _ 28.11.2013 15:28
IP: 194.44.142.---
Спочатку вигнали всіх політиків, а тепер закликаєте прийти. Я була у вівторок ввечері, коли об'єднувались майдани. Так політикам не дали і слова сказати, бо коли Яценюк намагався виступити, то студенти стали стрибати і кричати і, взагалі, були не задоволені, що прийшли люди з Європейської площі і розбавили їхній сектантський майдан -"без політиків". Я б на місці Януковича не тільки аплодувала, а видала по медальці Наєму, Руслані, Ігорю Луценку, Соболєву і іншим "координаторам" Майдану за випускання протестних настроїв у свисток, дискредитацію парламентської опозиції і за те, що допомогли новітнім Каськівим із студентського середовища втілити провокацію Банкової "Divide et parte". І плювати цій бандитській владі на ваші танці і пісні, А коли це все ій набридне, то Беркут за кілька хвилин все зачистить, але винні все-таки будуть тіж самі ненависні опозиційні політики, що не прийшли іне захистили. Хотіли Майдан без політиків, той беріть на себе всю відповідальність.
Опозиційним політикам, в свою чергу, так само треба уяснити такий момент: життя, як і політика, не стоїть на місці, а постійно видозмінюється зі своєю швидкістю; і швидкість цих видозмін аж ніяк не корелюється з вашими темпами адаптації до нових реалій і прийняттям відповідних рішень. Тому той, хто буде рухатися на політичному полі більш швидко, хто хоч на пів-кроку буде випереджати події зі своїми прогнозами і планом контр-дій – той, з часом, і буде справжнім публічним опозиційним лідером. Якщо ж той же Кличко заявляє, що він категорично проти радикальних дій, а під такими я розумію блокування кабміну та й взагалі демонтаж правлячої банди, то мені з ним не по дорозі. Я розумію, що особисто для нього оптимальним є спокійно дочекатися 2015 і так само спокійно бути обраним на посаду президента, але для мене ще два роки життя під бандитською окупацією, та ще й враховуючи вірогідність втягування у чорну діру Тайожного союзу – це вже надто…
Що стосується Тягнибока, то, враховуючи зростання перспективи вступу до «таможні», йому таки прийдеться радикалізуватися. Оце і буде тестом на дієвий націоналізм.
Зараз, коли я дописую цю статтю, прийшло повідомлення про непідписання угоди у Вільнюсі.
А тепер я скажу надзвичайно крамольну думку. Я розумію, що навіть мої друзі, перебуваючи останні дні в наелектризованому стані, скоріше за все будуть сприймати її через чорно-білий фільтр, але всерівно скажу: це добре, що бандит Янукович не підписав угоду з ЄС. Тому що я не уявляю собі оте просування в сторону правової держави під його керівництвом. Тому що його шанси, як євроінтегратора, на повторне президентство у 2015 радикально б зросли. А ті понад півтори сотні мільярдів євро, які він зі своєю гоп-компанією запросив у ЄС, у разі отримання були б зазвичай акуратно розпиляні на нерівні частини і переведені знову в західні офшори. Тому що ті, хто вже сидить по тюрмах з політичних мотивів сиділи б там капітально і безнадійно, бо ми б їх здали задля євоінтеграції. То що це було б, як не політично-правовий фарс?
Тому питання мусить стояти так: «карфаген», який уособлює собою окуповане Межигір`я, мусить бути зруйнований. І Україну в Європі мусить представляти політична сила без кримінально-кривавого сліду в своєму минулому. Якщо це не потрібно нашим політикам, то потрібні нові політики, які здатні до безкомпромісної боротьби. Розмови про неможливість антикримінальної революції не спримаю в принципі. Розмови про неможливість ведуться тими, кому вона непотрібна.
Натомість вона потрібна мені, вона потрібна моїм друзям, в яких я абсолютно впевнений. Також тепер я знаю, що такої ж думки дотримується Тетяна Чорновіл, вона її чітко задекларувала і особисто їй я довіряю більше, ніж будь-яким темним і неперсоналізованим «оргкомітетам». А як відомо, достатньо, щоби якась ідея охопила маси, як вона стає непереможною.
А тому, вслід за Тетяною Чорновіл, я повторюю:
«межигір`я» мусить бути зруйноване!
