Ніхто навіть сьогодні-на-завтра не зможе зпрогнозувати розвиток подій. Тому що щось у суспільства може народитися прямо зараз. А може статися викидиш. А може відійдуть гази і черево виявиться порожнім ..
 
Але щоб там і як не сталося далі, ми, з того, що вже відбулося, напевно встановили, що Україна таки має потенції .. Отже, є всі підстави для розповсюдження по свідомостям оптимізму-за-великим-рахунком.
 
Насправді Україна має одну глобальну проблему. Цю проблему я назвав би так: асиміляція донецьких з українськими ..
 
Ні, асиміляція навряд чи є можливою, надто не подібними є ментальності. Не дарма ж європейський Майдан має виразний український характер. Отже, не "асиміляція", а "дружнє співіснування" ..
 
Справа в тому, що Янукович (Азаров і прочія ПР) очолює донбасів, що перемогли українців в 2004-му. Так, політики цю проблему не проголошують і правильно роблять - не можна допускати етнічного протистояння, бо це є жах.
 
Але не розуміти того, що відбувається, також небезпечно. Тому що неусвідомлений етнічний конфлікт може піти некерованим шляхом.
 
У контексті цього конфлікту Януковича нема в чому звинувачувати - як представник кланової системи донбасів він діє досить успішно ..
 
Він примудряється маневрувати між ментально чужою для донбасів Європою і ментально близькою, але хижою Росією.
 
Він поки що успішно нейтралізує проукраїнську опозицію.
 
Він поки що утримує від розпаду управлінську систему донбасів.
 
Він акцептує у систему донбасів представників української еліти і навіть знаходить симпатиків серед певної частини українського електорату.
 
Те, що система донбасів протирічить устрою і правилам функціонування системи європейського типу, так це просто історичний факт, за який Янукович не несе відповідальності.
 
Не треба було допускати донбасів до влади.
 
Ну, тим не менше, життя продовжується, і в того українського електорату, що не напружився в 2010-му обрати Президентом Тимошенко, підросли діти, які є вільними він наших історій із їхніми здобутками і розчаруваннями. Це є діти більш-менш успішних українців і вони бажають жити своїм життям.
 
У цьому контекксті можна казати про варіанти розвитку подій.
 
Перший варіант - 29 відбудеться марш, а 30 почнеться відкат. Це, можливо, означатиме перенесення української революції на вибори Президента в 2015.
 
Другий варіант - студенти залишаються і вимагають політичної відповідальності від неподписантів. Вони піддаються багатоплановому тиску .. На допомогу їм приходять батьки .. Виникає політична криза .. Що далі - невідомо. Зрозуміло, що ця влада буде застосовувати всі свої можливості.
 
В будь-якому випадку нам слід зберегти єдність і не звинувачувати тих, хто не зміг досягти максимальної мети. Адже життя продовжується.