День позавчорашній
 
Пізно увечері, коли мешканці Непередбачуваної Країни закінчили свої хатні справи і, досхочу надивившись російських серіалів з субтитрами та без, вже полягали спати, --- коридорами влади у повній пітьмі йшли два чолов’яги.
Перший --- кремезний і бадьорий --- упевнено крокував трохи попереду, Другий --- як бичок на заклання --- понуро, втомлено і безнадійно… Йому було хєрово… він щойно повернувся з Евромайдану, ой, перепрошую! з телевізійного шоу, де вкотре вставляв гілляки в колеса і без того буксуючої Країни…
Хоча цього разу в своїй мантрі Другий майже обійшовся без звинувачення папєрєдніків у всіх економічних і політичних негараздах… ну це, звісно, якщо не брати до уваги чергові скарги чи то на нестачу коштів, чи то на заборгованість, чи то перед Міжнародним Валютним фондом, чи то перед Пенсійним, чи то мільйонів, чи то мільярдів, чи то вона їм, чи то вони нам… але то таке --- зовсім дріб'язкове і незначуще…
 
Вони поспішали… Невдовзі між цими двома панами мала статися важлива розмова, і як розумів Другий --- розмова ця буде нелегкою і не дуже приємною для нього, однак…
 
--- Вот мы и пришли. Заходи, садись, не бойся, --- промовив Перший, зупиняючись біля дверей з табличкою «Президент Непередбачуваної Країни».
Чоловіки увійшли до просторого вишуканого кабінету з іконою Божої матері у кутку і великою світлиною Першого на стіні, з якої той щиро посміхався Другому, ніби глузуючи з нього…
 
Другий безсило опустився на стілець і заплющив очі…
Вже кілька ночей поспіль він прокидався від… ні, не так --- вже кілька останніх ночей Другий просто був не в змозі заснути, кліпав очима, годинами дивлячись на маленьку цяточку на стелі і рахуючи в стаді неіснуючих баранів… або існуючих, це для кого як…
 
--- Эй, Коля, очнись! --- Перший легенько хряснув Другого по зашийку. --- Я тебя сюда не для спать позвал, а для внеочередных консультаций. Но сперва отгадай загадку, --- Перший зробив невеличку паузу. --- Сидит девица в темнице, а коса на улице. Если отгадаешь --- хомячка тебе подарю… еще и гармошку в придачу.
 
Хом’ячок, який увесь цей час сидів з гармошкою у порожньому телевізорі на підвіконні, уважно прислухаючись до розмови, затамував подих і перелякано зиркнув на Першого, а Коля здригнувся, потім зашарівся, наче хлопчик на першому побаченні і старанно вимовив:
--- Марківка.
Хом’ячок полегшено зітхнув, Перший невдоволено подивився на Хом’ячка, потім на Колю і попередив останнього:
--- Я не советую тебе впредь раздражать меня своим интеллектом… то есть я хотел сказать диалектом… то есть, короче --- свой разговорный украинский оставь для более подготовленной аудитории… Маркивка, блин…
--- Виктор Федорович, ну какая уже разница --- моя Маркивка… ваша Йолка… наша Юлька… --- Коля підозріло розглядав Хом’ячка. --- Многовекторная у вас загадка, Виктор Федорович… Вы хоть сами отгадку знаете?  
--- Я-то знаю, но не скажу… ладно, эту загадку я для оппозиции приберегу, пускай она себе голову ломает…  
Хом’ячок зрозумів, що його долю вже вирішено… адже хом’ячки довго не живуть…
Втім ніхто з присутніх не знав, що насправді Хом’ячок був вірним ленінцем і завзятим комуністом… цього не знав навіть сам Хом’ячок…
 
--- А ты, Коля, не парься, --- продовжував Віктор Федорович, --- гармошку я все равно тебе не отдам, не дослужился ты до гармошки, к тому же гармошка находится в частной собственности государства… хомячка я тоже тебе не подарю, ну не подарю и все… ну не добрый я сегодня… это я вчера был добрым… и позавчера… и позапозавчера… Кстати, ты там на своем бенефисе ничего лишнего не сболтнул?
 
Коля на хвильку закляк, потім заперечливо закрутив головою:
--- Нет, конечно, нет… все как обычно, все как мы и договаривались --- правду, одну только правду и ничего кроме правды… И еще, --- Коля зацьковано подивився в очі Віктора Федоровича, --- отпустите меня в отставку… будь ласка пожалуйста, а?
--- Рано, Коля, рано, мы еще не все укр…
 
Саме в цю мить у Віктора Федоровича весело заспівав гаджет.
--- Да, сынок, что там у тебя? --- стурбовано запитав Президент і, закривши рукою мікрофон, пояснив Колі: --- старшенький мой, Сашенька. Что-что? какая налоговая полиция? Какие хомячки? Ну что ты так разволновался? Им что --- уже и пошутить нельзя? Хорошо, согласен, разгоняй…  всех разгоняй на хрен… ишь моду взяли --- деток запугивать… Аааа… понял… так это тебе сон вещий приснился… Ну а как там мама? Не бедствует? В театр пошла? Ну значит не бедствует… После театра, говоришь, на Евромайдан собирается, чтоб успех закрепить и на коньках покататься? --- Віктор Федорович скривився --- ну это уже не смешно… Сынок, что хочешь делай, но мать не пускай … и коньки тоже подальше спрячь…
 
Після розмови зі старшеньким у Віктора Федоровича остаточно зіпсувався настрій… Він поспіхом виставив Колю за двері, не давши тому договорити, і зачинився в кабінеті з Хом’ячком наодинці……….
 
День учорашній
 
Утром раньше всех проснулся Хомячок. Он внимательно проверил свои запасы на зиму, чтобы удостовериться, что за ночь ничего из его закромов и карманов не было похищено, дважды прослушал звукозапись полуночного разговора и выглянул в окно… а за окном туда-сюда сновали люди и местами пробегал дождь…
«Какая препакостная погода», --- с грустью подумал Хомячок…
Надвечір люди запалили свічки… Вічна пам'ять…
А Непередбачувана Країна увесь день була в очікуванні чогось надприродного…
 
День сьогоднішній
 
Це було видовищно і гідно! Это было потрясающе и достойно!
Хомячки отдыхали!
Інтернет-мережа он-лайн-трансляції з Київського Євромайдану перевантажена, а суспільство, здається, потроху перезавантажується… наразі маємо надію на це… Так ось як виглядає насправді --- обіцяне покращення! Ну нарешті дочекались…
 
И не надо пугать старушкой-Европой с ее неподъемными для Страны стандартами, хуже точно не будет, потому что хуже некуда, а попробовать можно и нужно…
и пятиться назад незачем и некогда, так как вероятность падения с кремлевской стены велика, а потом снова будет больно, обидно и досадно… мы это уже проходили и не сдали зачет… и зачет наш без права пересдачи аж до 2042 года…
 
Остановятся заводы? Какие? Харьковский тракторный и авиационный? Мимо. Завод им.Малышева? Мимо. Хартрон? Протон? Коммунар? Мимо, мимо, мимо… Завод им.Артема и мотоциклетный? Опять мимо. Эти и многие другие заводы точно не остановятся…
А может в Европе запрещено ходить на мирные митинги в спортивных костюмах? Ну так это проблемы титушков… Стране и своих проблем хватит… причем на несколько десятилетий вперед…
 
День передостанній………..
 
И все-таки непонятно, ну почему так долго не заживают шрамы от обрезанных крыльев…
І слава Україні……… чи як?