- Тато, а що таке "дострокові вибори"?
- А що це тебе зацікавило. Ага, тобі завтра 10 років, дорослішаєш - тато посміхнувся сину, а сам подумав: "і воно тобі оце треба..." - Окей, давай розповім, за точність хронології та іншого, не ручаюсь, одним словом було десь так...
В листопаді минулого року Україна мала підписати договір про асоціацію з ЄС, було майже все для цього готове, нам залишалось виконати лише один пункт - випустити Тимошенко на волю, проте цього не сталось, чому саме ніхто не знає, одні казали що Янукович боїться Юлю, інші що він і не збирався нічого підписувати, і ситуацію з Тимошенко просто використав, щоб цього не робити, та це вже й не важливо - Договір підписано не було.
Ну так от, на знак протесту, опозиція, як за звичай, скликала мітинг, датою обрали 1 грудня, ну там річниця Референдуму про Незалежність, ну і це до того ж був вихідний, неділя, дуже зручно.
Отже на ранок першого грудня до Києва стали під'їжджати люди, хто організовано, хто самоходом, по різному.
Власне чогось особливого ні влада, ні навіть опозиція від цього, вже звичного дійства, не очікували, і мабуть перший дзвінок, який сповіщав що щось йде не так, було чи то прогавлено, чи то просто проігноровано. А дзвіночок таки був - декілька автобусів з людьми зупинили даїшніки, це як правило викликало бурю емоцій по фейсбуках, пару гнівних коментарів на ток-шоу, і не більше, про те цього разу було не так - розгнівані люди просто взяли й перекинули патрульну машину, а самих ментів роззброїли, зброю ж розібрали на запчастини, і повикидали їх далеко на узбіччя. Загадкою залишається чому влада не вдалась до жорстких дій по відношенню до тих людей, чи то недооцінили наслідки, чи то просто не вистачило сил, все таки людей з'їжджалось до Києва багато, і хоч міліції зігнано було теж не мало, про те їх на все не вистачало.
Далі як завжди, мітинг, промови... хоча ні, людей таки зібралось чимало, більше ніж зазвичай, набагато більше.
Ледь не забув, опозиції вдалось добитись зібрання позачергової сесії на 1 грудня, вже й не пам'ятаю під яким приводом, але здається привід був досить нейтральним, і влада досить легко повелась, в розрахунку швидко відстрілятись, і раніше піти на зимові канікули.
З місця зібрання люди колоною вирушили до Ради, по дорозі колона розширилась до неймовірних меж, кажуть було не менше ста тисяч. Біля Ради їх вже чекав Беркут, їх було багато, проте на фоні людського моря, вони виглядали малочисельно, інколи навіть жалюгідно. Лідери опозиції вийшли до людей, проголосили чергові промови, і попросили людей не піддаватись на провокації, вести себе гідно, і не порушувати закон, мовляв ми ж не ті бєспрєдєльщики - ми гнівні, але законопослушні. Люди ніби й дослухались, проте розходитись не стали.
Але "стояння" тривало не довго, несподівано десь близько двох сотень спробувало здійснити прорив міліцейського кордону, і їм це вдалося! Хоча кордон відновити теж вдалося, проте ті що прорвались, змогли потрапити в будівлю Ради, міліція їх не переслідувала, бо треба було тримати кордон, а внутрішня охорона справитись не змогла, бо тут вже чисельна перевага була на боці тих хто штурмує.
Атакувальники (згодом виявилось, що це були гайдамаки, тобто вони самі себе так називали) оточили по периметру зал засідань, депутати спочатку голосно обурювались, проте після того як з балконів звисли мотузки, на кінцях яких були петлі, все почало стихати, всі сиділи на своїх місцях, і з острахом споглядали що буде далі. А було таке - група гайдамак схопила Каліснічєнку, і почали тягти його до найближчої мотузки. Він спочатку голосно кричав про "нє імєєтє права" і таке інше, потім його гучний голос перейшов на високий фальцет, яким він вигукнув "Слава Україні", гайдамаки спочатку зупинились, але потім почали й далі тягнути його до імпровізованої шибениці, проте коли він крикнув "Слава нації!", вони зупинились остаточно, і після коротенької паузи відпустили його взагалі.
До речі, з самого початку заварушки в залі, спікеру через затрибунні двері вдалось зал полишити. Так от, десь за пів-години він повернувся, сів у спікерське крісло, і проголосив, що скликає погоджувальну раду з лідерами усіх фракцій.
Видно праця цієї наради, і праця нашвидку створених комітетів пройшла дуже продуктивно, бо під кінець дня спікером же було поінформовано всіх, що досягнуто консенсусу, і що зараз на голосування буде поставлено декілька законів, які вже пройшли всі необхідні процедури, за скороченим варіантом. І тут сталось щось неймовірне, всі закони було підтримано конституційною більшістю, отаке от.
- А що за закони були?
- Розповім і про це, бо це мабуть найважливіший момент. отже:
По перше Рада закликала Президента подати у відставку, там підстав було розписано на декількох аркушах, переповідати не буду, як потрібно, то потім пошукаєш в інтернеті.
Була оголошена недовіра Уряду, і згодом прийнята його відставка.
Потім прийняли декілька поправок до закону про вибори, а саме - обмеження бути депутатом більше трьох разів, заборона балотуватись на посаду депутата тим, хто мав членство більше чим у двох партіях, і наостанок було прийнято Закон про заборону КПУ та ПР, членам цих партій було заборонено на 10 років обіймати державні та виборні посади.
Була й ще одна поправка в законі про вибори, майже суто технічна - тепер віднині участь у виборах з почесного права, стала обов'язком, відтепер кожен зобов'язаний проголосувати, при чому сплативши 50 гривень, щоправда хто не хоче голосувати, може сплатити 1000 гривень, і спокійно скрутити дулю всім кандидатам.
Як проходитиме тепер сам процес голосування, ну по-перше всі громадяни на протязі місяця зареєструвались в виборчому реєстрі, для цього потрібно було зробити це особисто, здавши при цьому відбитки пальців. Держава гарантує, що ці відбитки будуть використовуватись виключно для процесу голосування, і в будь якому разі ніяк інакше.
Сам процес голосування став надзвичайно простим, в період з шостої ранку, до дванадцятої ночі ви можете зайти на будь яку зручну для вас дільницю, там ви проходите в кабінку, в якій встановлена невеличка сенсорна панель, на якій є повна інформація про всіх кандидатів, і вам залишається лише обрати того що вам сподобався, і підтвердити свій вибір натисканням пальцем на відведене для цього сенсорне поле на панелі. Виборчих комісій, як таких, вже не має, на дільниці є тільки спостерегачі, і технічний персонал. Всі дані поступають через виділену мережу (по принципу схожою на інтернет, проте ця мережа є відособленою від усіх інших мереж), а нагляд за роботою сервера веде міжнародна комісія, у складі представників від ЄС, Сполучених Штатів та України. Після 24.00 оголошуються результати виборів, через три доби ці результати Центрвиборчкомом оголошуються остаточними.
- Ну, і що, всі ці закони набрали чинності? - у тата стали круглі очі, ну синочок і завертає, проте вслух став розповідати далі.
- Так, як не дивно...
Всі закони спікер підписав прямо в Залі засідань, і спецкур'єром, якого супроводжували журналісти, були відправлені на Банкову, де на той час перебував Президент.
Нагадаю, що люди були не тільки під Радою, але і на Банковій, ситуація була дуже напруженою, ніхто не знав чим все це скінчиться, всі боялись що може бути пролита кров. І ось в цей момент засоби масової інформації та інтернет облетів відеоролик, там представник так званої "групи полковників" повідомив, що в разі стрілянини з боку міліції, полковники виведуть на вулиці військові підрозділи, які стануть на бік народу. Вже по закінченню всіх цих подій стало відомо, що ролик був фейковий, проте на той час він був сприйнятий серйозно, як народом, так і владою. Можливо це й зіграло свою роль, можливо й не це, але в той же день Президент оголосив про свою відставку, попередньо підписавши прийняті Радою закони.
А про гайдамаків так ніхто толком нічого й не знає, вони як з'явились несподівано, так несподівано і зникли. Кажуть їх було не більше трьох сотень, при чому ядро, навколо якого потім всі гайдамаки і згуртувались, складалось не більше чим з двох десятків осіб. Та як би там не було, суспільство і влада як би за замовчуванням закрили тему гайдамак, ніхто їх не розшукує, і ледь не роблять вигляд, що їх взагалі не було.
- То ти завтра йдеш на вибори?
- Так синку?
- А за кого голосувати будеш?
- Справа в тому, що нас зараз читають, тому скажу тобі пізніше, особисто.
