Потерпи, потерпи, не довго вже. Бачиш, як потягнулись. Капітани. Перші з перших. Кращі з кмітливих та винахідливих. Місця забивають. Ага, вчасно повернуте - не вважається вкраденим. Відчувають своєю тонкою душевною організацією : на слідуючий день буде вже пізно. Там вже черга стоятиме. І не з добровольців, виключно за повісткою. До Різдва, до їхнього, там вже відмітяться десятки, а може й сотні. Помітила, як проводить своє дозвілля павук ? Поки павутиння ціле, безстрашно атакує будь-кого, хто нижче зростом. А надірви павутиння і де той первинний ентузіазм...Спитаєш, а мені що до того ? Та так, згадалося....
...Одна із шкіл, в якій довелося гризти шкільну науку, розташовувалася на березі річки. Сказати, що на крутому - не наважусь, за нашими степними мірками на височенькому, метрів шість над рівнем. Учбові корпуси стояли так і отак, а біля самого берега спортмайданчик. На майданчику було, серед іншого, і поле для ручного м"яча. Дуже, між іншим, зручне для підліткового футболу. 5Х5. Рівно стільки у нас в класі було хлопців. Бувало хтось лупане по м"ячу необдумано і м"яч внизу, ось-ось в воду закотиться. Треба швидко вниз, а потім бур"янами вгору.  А всі ж ровесники, послати "мухой" немає кого. Не пам"ятаю, хто перший сказав, але прижилося: "Автора - за проізвєдєнієм". Себто, сам забив, сам і біжи. А найобідніше, зверху ще й "добивали" - "кидай, сам завтра прийдеш"....
....Ну то повернімось до наших справ. Він же сам цього хотів. Керувати тими, отими і ажототими. Ну домігся. Сам тепер автор. Всіх своїх проізвєдєній. Ще трохи повключає мороз, пошукає когось дурнішого чи молодшого. Але вже недовго. Кращі бомбардири вже побігли до фізрука з відмазками - це не ми. Світить йому конкретне - віддай, сам завтра прийдеш....
....Скажеш, легко тобі говорити...Не дорікай, коли це мені  було легко ? ...Ні тоді, ні зараз і навряд чи й надалі полегшає. Просто, те, що для тебе контраст, для мене - будні. І все ж таки я прошу, не піддавайся, уваж.Так рідко, повір, по життю випадало побачити на практиці, як стверджується найсправедливіше правило дитинства - Автора - за проізвєдєнієм !
 
  ...Потерпи, а як хочеш, музичку послухай, згадай ті часи, коли ми запросто могли обміняти їжака на холодильник..