Нарешті українська влада прислухалася до народної мудрості, яка вчить нас готувати сани задовго до першого снігу. Але мова йде не про закупівлю снігоочисної техніки напередодні зими чи раціональне планування бюджету на рік грядущий. Хапатися за лопати ми почнемо після першої хуртовини, а грошей у горе-бюджет традиційно чи то не докладуть, чи то надберуть у чиїхось кабінетах. Ні, у сильних країни цієї є справи набагато важливіші: підготовка до президентських виборів, які мають відбутися у 2015 році. Для збільшення електорату нагорі вирішили надати безпритульним право голосування й перенести перепис населення, що значно полегшить фальсифікації на майбутніх виборах.
Певно, що прогрес не стоїть на місці й мало-помалу минають ті часи, коли голоси «мутили» на виборчих дільницях чи дораховували у ЦВК. Спроби виправити ситуацію в останню мить – ознака політичного дилетантства й недалекоглядності. Тому, навчені однією поразкою на головних виборах країни, великі комбінатори зрозуміли, що будь-які виборчі фальсифікації потрібно планувати заздалегідь і, бажано, на всеукраїнському законодавчому рівні.
Перше, що зробила Верховна Рада − подарувала українським безпритульним право голосу на виборах. Хоча, якщо бути точними, то це право у них було й раніше, але його не було − у нашій країні це звичайна річ. За Конституцією право голосу має будь-який громадянин України, незалежно від того, є у нього постійне місце проживання, чи немає. Проте голосувати може лише та людина, яка десь прописана або перебуває на обліку та має паспорт чи інший документ, що підтверджує її особу й українське громадянство. Очевидно, що кожен український безхатько носить за пазухою паспорт із пропискою чи військовий квиток із водійськими правами та медичною карткою на додачу.
Отже, до змін у законодавстві безхатьки справді мали право голосу, але нічого крім нього. Відтепер же, прикрившись турботою про соціальне забезпечення, влада вирішила розпочати реєстрацію безпритульних. Надто вже не хочеться комусь злазити із царського трону, а замордований хорошим життям народ уже перестає вірити в те, що жити йому стало «лучше і веселей». Тому нагорі згадали про чималу соціальну категорію, обділену будь-якою увагою чи допомогою. Нарешті бомжів порахують, а в кращому випадку – ще й нагодують. Дві-три безкоштовних їдальні для нужденних – ідеальна передвиборча картинка для зомбоящика. Хоча, я майже певна, що поїсти «на халяву» туди підуть не тільки безхатченки, а й пенсіонери, студенти, вчителі…
Зміни в законодавстві – вдалий постріл, який має покласти догори лапами одразу двох вгодованих зайців. Це ще один вкрай важливий крок до стабільності й покращення життя нашого народу та немалий відсоток потрібних голосів на виборах. Бо є підозра, що від того покращення передохло пів країни, тому перестраховуватися лише голосами із лікарень чи колоній надто ризиковано.
Тепер на поміч хворим, божевільним, засудженим, військовим і багатьом українцям, які просто бояться втратити роботу, прийде численна армія бомжів. За різними підрахунками, кількість бездомних в Україні коливається від 100 тис. до 2 млн. осіб. Майже немає сумніву, що ці люди можуть продати свій голос за чекушку, теплі носки, сякий-такий обід чи двадцять гривень. І не треба в'їдливо смакувати ціну громадянської свідомості знедоленої людини, бо колись, кажуть, і пів Києва за гречку продалося. І нас завтра куплять. Щоправда, трішки дорожче: за новий ліфт у багатоповерхівці, автобус до забитого й забутого богом та владою села, халявний концерт під відкритим небом. У всього є своя ціна.
Більше десяти тисяч українців взяло участь в опитуванні на сайті tsn.ua й дев'яносто відсотків із них переконані: право безхатьків голосувати потрібне владі для фальсифікації результатів президентських виборів. Іншої думки депутат від УДАРу Наталія Новак, яка наступного дня після голосування ВР прокоментувала законопроект: «І до прийняття цих змін, і тепер можливості проводити маніпуляції однакові, бо маніпуляції на виборах можна проводити не тільки з безхатьками», − сказала вона «Українській правді». Так, є чимало способів «покращити» результати виборів і без новоспеченого законопроекту, але невже заслужений економіст України не в змозі підрахувати, як хоча б половина українських безхатьків на виборчих дільницях може перехилити шальку терезів у потрібний бік?
− Це безплатно? Нє, нікуди не піду. А ти десятку даси? – заглядає в очі мій односельчанин, який вже років п'ять не має власного кутка й живе в хлівах добросердних людей. Через любов до пляшки дружина виписала його з квартири й виставила за двері, тому чоловік повернувся в рідне село, де на нього ніхто не чекав. Дядько уперто вимагає в мене десятку за свій голос і навіть не питає, за кого його потрібно віддати. Згодом ціна падає до «п'ятьоріка»… Прикро те, що я навіть не говорила про своє бажання купити заповітний виборчий голос, дядько сам почав його продавати.
«Не можна через таку громадянську несвідомість одного небайдужого до алкоголю чоловіка говорити про всіх українських безхатченків», − обов'язково тицьне хтось мені між рядками. І я справді маю надію, що такий випадок – швидше виняток, ніж правило, але суворі життєві реалії доводять протилежне. Скільки б нам розумні люди з піною біля рота не лапшали про демократію й гуманізм, після кількох хвилин спілкування з таким-от представником електорату всі сумніви з приводу виборчої свідомості більшості безхатьків зникають, як гроші на щорічний ремонт наших доріг. Тому не дивно, що люди обурені таким законодавчим викрутасом від народних обранців.
Та не встигли українці охрестити нововведення «гоголівським», як нагорі додумалися відправити на вибори справжні мертві душі: рішенням Кабміну перепис населення перенесено на поствиборчий 2016 рік. І справді, чого кошти на вітер викидати? Не така ми багата країна, щоб в арифметику кожні десять років гратися, а зайві гривні можна витратити на Межигір'я або ще на яке добре діло. Вождям видніше. Тому скільки українців драпнуло за кордон чи переїхало на кладовище з часу останнього перепису, невідомо. Так само важко підрахувати, який відсоток емігрантів і покійників віддасть свій голос на виборах за «нужного человека». Списки або не перевірятимуть, або перевірять заднім пальцем лівої ноги. Так уже в нашій країні прийнято, тому за покращення підуть голосувати навіть ті, хто його не витримав. Отака-от іронія долі.
