З тяжким серцем, оскільки маю там купу друзів, заявляю: Росія невиліковна!.. Букет вкрай запущених хвороб різноманітний, як сонети у Шекспіра – на будь-який смак. Але найтяжча її хвороба, яка вже прийняла розміри пандемії – православіє кори головного моску. Московське православіє має так мало спільного з релігійністю... та що там релігійністю – звичайним здоровим глуздом, що змушене хоча б зовні компенсувати свою затхло-гнилувату духовну порожнечу патетичним фарисейством; ну, там про нерозшифровану руськую душу, про особливий цивілізаційно-тормозний путь, про держава – всьо, человєк – нічто і бла-бла-бла-ібо-понєже-доколє!-амінь... Тут ще бажано інтонаційно трохи підвивати, як це робить  кронц-принц расєйського лубочного кінематографу єго сіятельство Нікіта фон Міхалков ібн Сергій. Але то вже дар божий на рівні генетично успадкованої геніальності – з невимушеною легкістю видавлювати з себе фальшиву державну патоку, яко пасту з тюбика.
Да, православна духовність в Росії останнім часом зносить все на своєму шляху, як оті каналізаційні води в Бортничах – приблизно така сама потужність і консистентність.
Там, в Росії, - хто забув через отой кулачний бій в супроводі Джамали – ще одна біда наближається: олімпіада... Це та олімпіада, якої так хтиво, з настирністю дядька Клавдія, домагався в свій час Вова Путін... І таки домігся. Зимова олімпіада в субтропіках! Що може бути прекрасніше для розпилу бюджету? О, спорт!.. – кожну ніч шепотіли з еротичним придихом допущені до корита олігархи і далі вниз по харчовому ланцюжку, не вірячи своєму фінансовому щастю... І, головне, ота їхня краснознамьонна церква, ота придворна фройляйн з пасторальним виразом вульгарно нафарбованих очей – супроти цих ігрищ свій голос не подавала...
Аж тут – бац! Вогонь привезли. З Греції. Олімпійський. Для його палахкотіння зробили елегантну газову горілку у вигляді першої букви руського алфавіту, зображеного на горілчаній етикетці. Дуже вдало вийшло. Впізнаваймо.
 
Ну, запалили ту газову горілку і потихеньку потюпали в стінах древнього – за російськими мірками – Кремля. І тут – казус... Погас вогонь! Добре, що поруч куняв на бойовому посту (слуга царю – отєц солдатам) доблесний офіцер ФСО; і добре, що у нього знайшлася запальничка. А якби не було? О, то би був дійсно казус... Але – чвиркнула імпортна запальничка і запалахкотів той вогонь, наче олімпійський – і не відрізниш!
Звісно, всі почали ріпу чухати: чого ж воно погасло? Чи це, як з отим затухаючим на висоті примусом „Шмель” - конструкторські недоробки, чи як з падаючою ракетою „Булава” – божий промисел? Особисто я, з відвертим матеріалістичним цинізмом, грішив на проектні недоліки і неякісне виконання. Але, як кажуть в таких випадках естети із Ростова -  бил посрамльон...
Душка Кураєв, божа істота, відкрив правду – звичайна штатна ситуація, вогонь не пройшов фейс-контроль перед іконою Спаса Смоленського. Причому Кураєв так і сказав: „ОЛИМПИЙСКИЙ ОГОНЬ: ПРОБЛЕМА СНЯТА”
Думаю, це варто прочитати повністю, там небагато. Душевний текст набожної людини.  
 
„Вопрос, беспокоивший меня и многих православных, благополучно разрешился. Он был зажжен с молитвой к Зевсу и Аполлону некоей "верховной жрицей".
 
О религиозной тематике в этом вопросе см.:
http://diak-kuraev.livejournal.com/529142.html
http://diak-kuraev.livejournal.com/526538.html
http://diak-kuraev.livejournal.com/497113.html
 
 
Но седой Кремль и его святыни не пустили этот огонь в себя. Он погас аккурат в момент его пронесения под Спасскими воротами (с восстановленной иконой Спаса Смоленского).
 
Зажгли факел вновь от обычной ФСО-шной зажигалки. Ну, это уже по нашему, привычно. Огонь, зажженный в Кремле и обнесенный вокруг его святынь, можно передать всей России.
 
Это вышло настолько красиво, что поневоле подозреваешь тайный умысел православного лобби в Кремле.”
 
Красиво ізлагає, собака!
Що до цього можна додати? Тільки одне слово: амінь!..
Залишилося одне-єдине питаня: чого той вогонь погас вдруге, а потім ще й в третє? Адже вже горіло таке канонізоване Газпромом, що хоч святих винось...