"Україна - понад усе!" під цим гаслом жив и творив Микола Стефанович Гумільов! Він волів не помічати тих незгарбностей, які переслідували його в сьогоденні. Бо вірив що "Христос воскрес - воскресне й Україна!" Лише сумні рядки його віршів видавали турботу сучасника за стан нації.
 
Невластивий текст:
 
Я, что мог быть лучшей из поэм
Звонкой скрипкой или розой белою,
В этом мире сделался ничем,
Вот живу и ничего не делаю.
 
Часто больно мне и трудно мне,
Только даже боль моя какая-то,
Не ездок на огненном коне,
А томленье и пустая маята.
  
Ничего я в жизни не пойму,
Лишь шепчу: "Пусть плохо мне приходится,
Было хуже Богу моему,
И больнее было Богородице".
 

Властивий текст:
 
Життя страшенно проста річ.
І варто тільки захотіти -
І день перетвориться в ніч.
І збожеволіють орбіти
 
Планет, де мешкають ченці.
І ти - безглуздий і поважний -
Сховаєш підлостей кінці.
І до людей ти вкрай уважний
 
Відчуєш небезпеку вмить.
Звичайно, нежить і сухоти,
І гіркота вина тьмарить.
І вранці знову на роботу.