"Наші глядачі, справжні ентузіасти театрального мистецтва - це два полюси:  освічені університетські кола чи люди від природи інтелектуального, художнього складу, і народ, найбідніший і найпростіший народ, первісний і споконвічний, чудовий ґрунт для всіх вибухів страждання і вишуканої гри."
     (Федеріко Гарсіа Лорка "Театр для народу", 1934 р.)
                                                                                                                  Актори театру "Ла Баррака"
 
Це було так давно. Як вогонь по стерні, селом поширилася новина - приїхав театр. Надвечір задля такого свята відмивалися в ставку від степового пилу механізатори, у дворах начищали п'ятки уламками черепиці дівчата й молодиці, вив'язувалися квітчастими хустками статечні жіночки. Притихлі від денної спеки вулиці заповнював гомін. На принесених  стільчиках та ослінчиках люд мостився перед спорудженою на кілька годин сценою. Як горобці, падали перед ними на пожухлий спориш діти.
І почалося театральне дійство. Ясніли обличчя, розбігався вулицями тисячоголосий сміх, радо відгукувалися на бурхливі оплески  покинуті напризволяще собаки. Ще довго повторювалися в розмовах завчені репліки з вистави.
 
Це спогад з мого дитинства. Такий спогад залишив про себе Федеріко Гарсіа Лорка в далеких від цивілізації, забутих богом селах  Іспанії. Для нього бути іспанцем означало зберегти прадавнє мистецтво свого народу, нащадків вигнаних Тамерланом з Індії циган, прибулих з Палестини євреїв, завойовників греків, римлян, маврів, варварських племен. Для нього бути іспанцем означало нести до свого різноплемінного народу найкращі творіння видатних іспанців. В час загального національного підйому, напередодні Громадянської війни він стає керівником пересувного студентського театру "Ла Баррака" ("Балаган"). Завантаживши найпростіші театральні обладунки і забравшись у кузов, театральні аматори їдуть у віддалені села показувати вистави за творами Лопе де Веги, Кальдерона, Тірсо. Знаний в Іспанії і у всьому світі поет не гребує ніякою роботою - готує декорації, вантажить і розвантажує театральне спорядження, пише музику, грає головні і другорядні ролі.
 

На виставі театру "Ла Баррака"
 
"...коли мені кажуть про занепад театру, я думаю про мільйони людей, які по селах та міських околицях чекають можливості свіжими, повними захвату очима побачити солов"їну ідилію "Ромео і Джульєтти", обважніле од вина черево Фальстафа або розпач нашого Сехізмундо у його двобої з небом." ("Ушанування Лоли Мембрінес", 1934 р.)
"Що не кажіть, а театр не занепадає. Занепадає безглузда його організація. Не можна терпіти, щоб який-небудь сеньйор, лише тому, що в кишені у нього кілька мільйонів, ставав цензором і вершителем долі театру. Це тиранія, і, як всяка тиранія, вона веде лише до катастрофи" (Митець в умовах нашого часу", 1934 р.)
"Театр - це школа плачу і сміху, це трибуна, з якої людям вільно виступати проти фальшивої чи застарілої моралі, на живих прикладах пояснювати вічні закони людського серця і людського почуття" ("Бесіда про театр", 1935 р.)
 
Три роки пересувний театр мандрував Іспанією. Його програма була занадто республіканською і від самого початку зустріла недоброзичливу критику з боку промонархістських сил. Після утворення в 1933 році Фаланги, співробітників театру звинувачують в розтратах, аморальності, розтлінні селян і пропаганді "єврейського комунізу". Майбутні господарі країни не вважали за потрібне приховувати ненависть, нетерпимість, невігластво. Захопивши владу, своє ставлення до поета вони висловили кулями.
 
і19 серпня 1936 року розстріляний великий іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка
 
У якійсь із братських могил його прах змішався .з іспанською землею та прахом інших жертв Громадянської війни.
 
Враз хруснули перлини
Уламком чистим форми.
Я зрозумів, що нині
приречений, беззбройний.
Обшарили всі храми, всі цвинтарі і клумби,
У діжки заглядали, спускалися в підвали,
Три кістяки розбили, щоб вирвати їм зуби.
Мене не відшукали.
Не відшукали?
Ні, не відшукали.
 
Останній Місяць вгору
Плив по ріці крижиною.
Запам'ятало море  
Всі жертви до єдиної.
 
(Федеріко Гарсіа Лорка "Історія і круговерть трьох друзів")