В останній день своєї відпустки приїхав середньостатичний індивідуум чоловічої статі з чорноморського узбережжя. Засмаглий приїхав, задоволений, з купою вражень, світлин на фоні гірських хребтів,  та морських камінців у вигляді бойових трофеїв. Зайшов до квартири, скинув сумку чи валізу, розвалився на канапі, заплющив очі, щоб почати насолоджуватися спогадами про бюджетну відпустку, гроші на яку збирав увесь рік, розкинув розслаблено руки і відчув деякий дискомфорт під правою рукою у вигляді чогось твердого, що заважало повною мірою поринути у солодкі кадри вечірніх прогулянок набережною під кипарисами. Роздратовано відкрив очі та виявив, що об’єктом дискомфорту є телевізійний пульт, що нахабно заявив про своє право на клаптик канапної території.
Рефлекс віку сучасних технологій миттєво подав сигнал з мозку до пальців і кнопка «On» натискається, спалахує екран і починають звідти стрімко завантажувати розум та свідомість погани, як завжди новини. Когось вбили, хтось відмазується від слідства, бо є чиїмось синком, чергова бійка у парламенті, баба Фрося з Гарбузівки увійшла у контакт з представниками інших розумів з планети Х (або Y, вони не сказали), Януковичу подарували півкіло золота на гроші платників податків і тому подібний фарс з Церкви Свідків Пакращення.
Все це у індивідуума вже давно знаходиться у печінках на клітинному рівні, тому, палець роздратовано натискає на «Off», не даючи втомленому від тисячі відтінків сірого життя мозку отримати повну дозу ін’єкції депресивного психозу. Індивідуум істерично посміхається та відкидає пульт на крісло, вирішивши, що хоч сьогодні ще можна обійтися без безперервного маразму сучасних реалій життя.
 
Стоп – кадр.
Індивідуум працює водієм. Водієм карети «швидкої». Працює сумлінно, старанно, професійно, якомога швидше доставляючи лікарів та фельдшерів до на виклики та пацієнтів до лікарень. У екстрених випадках вмикає сирену та проблискові маячки, щоб автівки поступалися дорогою (і то, це не завжди допомагає, на чуже життя начхати, подумаєш, якась там «швидка», зачекає, нічого з нею не трапиться).
 
І ось настає ранок, перший робочий день, відпустка кінчилася, відшумів морський бриз, відплескалися хвилі, відволали над головою чайки, випиті бананові коктейлі, упливли кудись медузи, настав час арбайтен. Індивідуум похнюплений, але розуміє, що ця робота – все ж не щось там безвідповідальне, рятувати потрібно усіх, від безхатченка до президента, тому рішуче прямує до бази карет «невідкладної допомоги», де його оточують колеги з проханнями розповісти, як та де відпочивав, показати світлини, бо на базі поки що тихо, термінових викликів немає, усі живі та здорові, народ хворіти не хоче.
Індивідуум починає вдовольняти трохи заздрісний інтерес колег, розписуючи в усіх кольорах сонячного спектру переваги безтурботного життя на курорті у порівнянні з існуванням у залізобетонних лабіринтах звичайного периферійного обласного центра, коли на пульт оператора надходить перший виклик – інфаркт, людина впала на вулиці, бригада номер такий – на виїзд!
 
Стоп – кадр.
Індивідуум не додивився новини, в яких останнім йшов сюжет про наслідки «шедевральної» за задумом реформи медицини, згідно з якою, з 9 липня у місті Рівному (а саме там відбувається дійство) на каретах швидкої допомоги не можна вмикати проблискові маячки та сирени.  Для цього потрібно продовжити ліцензії на використання світлових та звукових сигнальних пристроїв. Наразі грошей на це немає.
 
Індивідуум зривається з місця, біжить до карети і раптом помічає, що проблискові маячки загорнуті у чорні сміттєві пакети. «Що це таке?», - кричить він у жаху. «Поїхали», - негайно дає логічну відповідь лікар. Карета зривається з місця та вилітає з бази на проспект, де вже перебувають тисячі інших мерседесів, лєксусів та інших ферарі. Демонструючи чудеса професійних навиків керування «швидкою» при екстрених ситуаціях, індивідуум маневрує проміж невдоволених клаксонів «чьоткіх пацанов». Їхати до місця з увімкненою сиреною та маячками за умови не перешкоджання руху, щоб жигулі та інші ферарі пропускали «швидку», яка летить на виклик – 15 хвилин. Але автівку із красним хрестом, яка їде собі мовчки, пропускати не те, щоб не хочуть, а просто ігнорують, змушуючи її плестися за черговим джипом або деу.
Індивідуум починає дуже нервувати. «Ми ж приїдемо через годину такими темпами руху! Я увімкну сирену та маячки!» Лікар безнадійно відповідає: «Нам заборонили, наказ зверху. Крути баранку, як приїдемо, так і приїдемо. А поки крутиш, я тобі зараз усе розкажу».
 
Стоп – кадр.
За виїзд карети "швидкої" з увімкненими маячками та сиреною передбачається штраф у понад 42 тисячі гривень. Нині усі «швидкі» переводять на баланс обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, на який потрібно переоформити певну кількість автомобілів, що, відповідно, потребує грошей. Також карети потрібно ще й  застрахувати. Гроші на продовження дозволу каретам із цифрами «103» й надалі їздити по нашим дорогам у повній бойовій (світовій та звуковій) амуніції, звісно ж, відсутні.
 
«Скільки їдемо?», - у відчаї запитав індивідуум, марно увімкнувши фари на дальній, що аж ніяк не допомогло водіям попереду відчути раптом свій громадський обов’язок пропустити швидку. «Вже 10 хвилин», - нервово відповів лікар, який про всі «покращення» вже розказав та зараз похмуро дивився уперед, зціпивши зуби. Індивідуум різко звертає убік, зупиняє автівку, вилазить та зриває усі сміттєві пакети з маячків. Карета припиняє мати вигляд квінтесенції «медреформованого маразму» і з сиреною та синьо – білим феєрверком на даху вилітає на дорогу, де (о, чудо, нарешті) їй починають поступатися маршрутки, ауді та інші ферарі. Тільки от звідки узялася на шляху ДАЇ, індивідуум не встиг зрозуміти, а йому вже паличкою пропонують зупинитися на узбіччі. Як законослухняний громадянин, він цей наказ виконує.
«Доброго дня, сержант такий-то! А чого це ви порушуєте?».
«Сержант, ми на виклик, там людина у тяжкому стані, нас не пропускають, що ми можемо зробити, як не увімкнути усе, бо інакше до вечора будемо їхати»
«Тааааак, зараз протокольчик складемо та їдьте».
Слово за слово, протокольчик за те, що «швидка» їхала рятувати життя із сиреною та маячками (!!!), поїхали далі.
 
Стоп – кадр
Світлові сигнали водії карет швидкої змушені ховати. Ліцензія на встановлення і використання світлових маячків коштує приблизно 50 тисяч гривень за одну карету. Якщо її немає – штраф. І доволі такий значний – від 42 до 51 тисячі гривень. Відповідно з конфіскацією звукових і світлових засобів. Також передбачене тимчасове затримання автомобіля на спецмайданчик.
 
Карета їхала знову без розпізнавальних світлових та звукових знаків. Індивідуум мовчав, лікар мовчав, не розкривав рота також і фельдшер. Шматки сміттєвих пакетів розвивалися, відриваючись від згаслих маячків та уносячись геть. «Швидка» звернула у провулок і зупинилася біля невеличкого натовпу людей, які обступили людину, що лежала на тротуарі. Лікар з фельдшером побігли туди, вигукуючи: «Розступіться!»
Індивідуум вийшов теж, закурив та присів на лавку. Подивився на годинник – їхали 50 хвилин. Він не розумів, що коїться. Мозок просто відмовлявся усвідомлювати, як це, не можна користатися спецсигналами, коли їдеш на виклик до помираючої людини. Яка ліцензія? Як страховка? Який штраф? Яка конфіскація? Яке затримання? Питання лізли у голову та гуділи там, як незадоволені чимось бджоли. Цигарку скурив вітер, залишивши легені індивідуума без шкідливого впливу смол та нікотину.
Підійшов лікар.
- Запізнилися. Біологічна смерть.
 
…По проспекту пролетіла ще одна «швидка» без сирени, з такими вже знайомими чорними пакетами на маячках.