для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Пралєтарії всєх стран... Стрєляйтєсь!


Пралєтарії всєх стран... Стрєляйтєсь!
Побачив черговий апофеоз цинізму на одному з телеканалів "вєлікай і магучєй", а саме - дебати про те, чи був "атєц народов" ефективним менеджером і чи завдяки йому країна піднялася з колін, стала свєрхдєржавою.
Я все розумію, СРСР механізувався, індустріалізувався, електризувався, і ще багато чого "-вався".
 
А в мене прадіда заарештували та розстріляли, як ворога народу та американського шпигуна. Звичайного селянина, навіть не кулака, а бідного чоловіка, який горбатився на землі від сходу до заходу сонця та про ту Америку чув, мабуть, раз-два у житті, якщо чув взагалі, в якого руки були у мозолях по лікті, а то й вище, і на тобі - диверсант та американський шпигун. Розстріляли через півгодини після арешту, без суда та слідства, на очах усього села, щоб інші бачили, якою залізною рукою пралєтаріат бореться із ворогами. Разом із ним розстріляли єдиного вчителя на три найближчих села, попа із церкви витягли за ноги, бо ходити не міг (так його побили прямо у храмі), чоботаря, доглядача за худобою та жінку, яка кинулася їх захищати. Розстріляли та заборонили ховати на кладовищі, відтягнувши та викинувши тіла в найближчому яру. Пралєтаріат безжальний до ворогів народу, так-так!
 
Але, електрифікація! План «ГОЭЛРО»! Період 1919 – 1927! Майже в кожній домівці пралєтарієв й не тільки замість керосинок  засвітилися лампочки Ілліча, змушуючи відчувати щастя, що випало жити у такій великій та електрифікованій країні. І плювати на те, що людей розстрілювали мільйонами, головне - "пятілєтку в чєтирє, а лучше в трі года!", починаючи з 1929 року.
 
Здавалося б нічого страшного. Край мій хліборобний, багатий, чорнозем усюди, родюча земля усіх нагодує.
А в мене бабця у 10 років замість того, щоб ляльками бавитись, віночкі їм плісти, казочки слухати на ніч, кидати перші несміливі погляди на хлопців, стирала нігті до м'яса, прогортаючи руками той чорнозем, просіюючи кожний шматочок землі у пошуках зернятка або корінця. Знайти згнившу картоплинку було щастям, знайти дві - фантастикою, знайти три - нечуваним радісним божевіллям. Кора з гілок була смачною, самі гілки теж смачними, якщо добре поварити. Необережні комахи, які попадалися у пастку із тремтячих від голоду рук, вважались делікатесом. У скрутні дні на столі був пайок економ - класу: земля, в якій колись щось корисне та їстивне для організму росло. У свята - клейстер з корінців, травички, голівок кульбаб, клейстер, від якого сучасна людина негайно б побігла обіймати фаянсового друга. А от ті пралєтарії, хто був головними у сільських коморах, ті жили добре, свининку їли, хлєбушек гарячий, молочко тільки-но з-під корівок. Таке враження, що всі могли б спокійно насолоджуватися життям і нічого тут скиглити. Тільки ось яка біда - журбинка від нашого славетного пралєтаріату. Усі комори охороняли кулемітні гнізда. По периметру. І стріляли вони на ураження без попереджувальних вигуків або пострілів у повітря. Під час особливо скрутних часів територія навколо комор або вагонів із зерном на залізничих станціях була щедро вкрита трупами доведених до крайнього ступеню відчаю людей. Ну, а як же, пралєтаріат потребував хлєбушка (а вивозили не тільки його, а навіть квашені огірки, помідори та капусту), пролєтаріату потрібні були гроші, щоб розплачуватися з ідейними ворогами - капіталістами за станки, механізми, технології індустріалізації, пролєтаріат продавав зерно навіть Ірану, залишаючи помирати на голій, стократно пересіяній крізь сито землі, свій народ. Сам таваріщ Кагановіч особливо слідкував за тим, як виконуються "Закон сім восьмих (інша назва - "Закон о трьох колосках")" від 07.08.1932 року та рішення засідання Політбюро ЦК КПБ(у) від 29.12. того ж року, на якому ухвалилася постанова забрати з України все, в тому числі й посівний матеріал з колгоспів.
 
Але, індустріалізація! Країна обросла заводами та фабриками, плотини вкрили Дніпро, таваріщ Стаханов у 1935 році за одну зміну настругав вугілля у 14 разів більше за норму, яке щастя! Тільки ось чомусь пралєтаріат забув розказати розчуленому від такого богатирства народу, що зробив він це за допомогою двох кріпильників (Щіголєва та Борісєнка), без яких ніякого гучного рекорду не було б. Таваріщ Стаханов - герой, кріпильникі – назад в забой!
 
А потім "вєраломнає нападєніє Гєрманії" трагічним голосом Совінформбюро увійшло в мозок та життя кожного пралєтарія та не тільки.
А в мене дід у складі 46-й армії 3-го Українського фронту дійшов до Бухаресту, де йому куля потрапила у голову та, пройшовши дотично, вибила око та залишила його інвалідом. Ну, то війна, там навіть вмирали, чого б це я скиглив? А того, що з госпіталю, не давши долікуватися, діда забрали пралєтарії з перетвореного із управління особливих відділів НКВС секретною постановою Ради народних комісарів СРСР від 19 квітня 1943 та контрольованого особисто "атцом народав" без усіляких проміжних ланцюжків у вигляді берій, молотових, відділку з лякливою назвою СМЕРШ і звинуватили у зраді, тому що дід атакував не за вбивчім наказом командира йти у лобову на добре закріплені та огорджені колючим дротом окопи німців, крізь минні поля, а пішов в обхідну, щоб зайти з тилу та вдарити зненацька. І ось, воєний трибунал після числених знущань у підвалах НКВС, дав йому 20 років каторжних робіт (за законами воєного часу), звідки він повернувся хворим на туберкульоз, від якого успішно й помер. Мій дід не один такий. СМЕРШівці "подарували" воєним трибуналам 994 тисячі засуджених солдат та командирів. 4 повноцінні фронти, 15 дивізій, які б могли воювати - таких колосальных досягнень по зничтоженню своїх солдат не було навіть у Гітлера. За п'ять років війни, з вересня 1939 по вересень 1944-го, у вермахті до смертної кари було засуджено усього 7810 солдат і офицерів. Пралєтаріат піклувався про своїх солдат!
 
Але, механізація! На зміну коням давно прийшли трактори та комбайни! Дайош пасєвную та врожай у 50 разів більше! Не собі дайош, ні. Пралєтаріату хлєбушка нада у першу чергу, бо щоб вправно розстрілювати, сили теж потрібні!
 
За даними Олександра Палія, автора книг «Історія України» та «Ключ до історії України»:
«Чисельність українців в СРСР за переписами складала:
1926 - 31 млн. 194 тис.
1937 - 26 млн. 421 тис.
1939 - 28 млн. 111 тис.  
Середнє співвідношення населення СРСР між переписами 1926 і 1937 роком (без урахування постраждалих від голодоморів українців і казахів) склало 119,4%, тобто приріст майже 20%. Чисельність українців за цей же час зменшилася до 84,7% від чисельності українців у 1926. Тобто станом на 1937 кількість українців становила лише 70,9% від кількості, яке має бути в разі поширення на Україну загальнодержавних тенденцій. У такому разі втрати України лише від Голодомору становлять 10 млн. 844 тис". (с)
Пралєтаріат не міг допустити таких жахливих цифр у маси. Справа в тому, що «менеджер вищого рівня» на XVII з'їзді ВКП (б) вже назвав цифру чисельності населення СРСР на кінець 1933 - 168 млн. чоловік. У цих умовах дані перепису 1937 р. показували набагато меншу цифру - 162 млн. людей. Цифру вирішили підправити.
 
До речі, за цей перепис 1937 року його виконавців розстріляли.
 
І от я дивлюся, як солідні, поважні дядьки, всі такі з себе історики, у студії змагаються у власній історичній компетенції щодо ролі "вєлікава рєфарматара та менеджера таваріща Сталіна", доводячи один одному, що його компетенція компетентніша за компетенцію опонента і мене б'є одне питання: а чого сперечатися?
Якими реформами можна виправдати звірячі тортури, знущання, залякування, зничтоження? Як вбивство моїх рідних вплинуло на черговий широкий крок пралєтарієв назустріч світлому майбутньому? Так потрібно було - згноїти, щоб розквітнути? І розказує старий дядько, що той, хто вбивав мій народ, робив усе правильно, бо інакше ефективного менеджменту не вийшло та залишилися б ми у стані печерних дикуватих людей.
Є повага до старших, є повага до правосуддя, є вихованність, є делікатність, багато чого ще є.
Але це не завадило б мені при зустрічі таких "праславітєлєй топ - менеджера СРСР" заїхати їм в рило. Можливо, навіть ногою. Так заїхати, щоб відчули ефективну реформу їхніх обличь. Щоб з них повисипалися труха, пил та пралєтарскіє мізки разом з окулярами.
Жорстоко? Безсумнівно! Але, інакше не можна. Мільйони закатованих українців не зрозуміють.
Підступно? Я маю на це повне право. Та і пралєтаріат такий метод схвалив би.
 
Як там полюбляв повторювати головний пралєтарій всєх врємьон?
Лєс рубят - щєпкі лєтят...
© Gilead Kroaton [17.06.2013] | Просмотров: 7847
Метки: #Симоненко 

2 3 4 5
 Рейтинг: 47.4/112

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook