О, дорогий батьку, сивобородий, самотній
                           старий учителю мужності,
якою була Америка, коли Харон перевіз тебе
                                          на  своєму човні
і залишив на задимленому березі, і стояв ти,
                                              вдивляючись,
як човен зникає за чорними хвилями Лети?
(Ален Гінзберг "Супермаркет у Каліфорнії")
 

Ah, dear father, graybeard, lonely old courage-teacher,
what America did you have when Charon quit poling
                                                                   his ferry
and you got out on a smoking bank and stood watching
the boat disappear on the black waters of Lethe?
(Allen Ginsberg  "A Supermarket In California")
 

31 травня  1819 року народився найвидатніший американський поет Уолт Уїтмен.
 
Відірвімося на якийсь час від наших українських негараздів і подивімося на його час, на його країну, спробуймо зрозуміти  його неспростовне: "Я знаю, мій час і моє місце - найкращі, ніхто не довів і не зможе довести, що це не так".
На долю Уїтмена випали передвоєнне назрівання суспільного конфлікту,  Громадянська війна 1861 - 1865 років, яка забрала життя 600 000 громадян США,  післявоєнна руїна і Реконструкція. Історія не надто вигадлива на сюжети - скрізь і завжди вона збирає в одному місці народи, які сповідують різні релігії, мають різні моральні засади, багато в чому несумісні культурні традиції, і нагло та безжально перевіряє всіх на життєздатність.
 
Погляньмо разом з чого починалася надмогутня світова держава. До середини ХVІ ст. колонізацію Північної Америки провадила Іспанія. Іспанські Техас, Каліфорнія, Флорида, частина Місісіпі і Джорджиї  сповідували католицтво. Після розгрому Непереможної  Армади і послаблення іспанських впливів почалася англійська колонізація Вірджинії. Англійські поселенці приносять на колонізовані землі протестантство. У французькій Луїзіані (штати Арканзас, Оклахома, Айова, Міссурі, Небраска та ін.) французькі поселенці поширюють католицтво і ... вільнодумство. Голандські колонізатори привезли в Новий Амстердам, нині Нью-Йорк, релігійну толерантність (Уолт Уїтмен був нащадком вихідців з Голандії).  
 

                                   Вільні і рабовласницькі штати у 1789 році
 
В одному місці на землі зібралися представники трьох рас - білі, чорношкірі і червоношкірі, які сповідували католицтво, протестантизм і язичницькі вірування та представляли різні соціальні прошарки від древніх аристократичних родів до безправних рабів.
 
Англійські переселенці почали з освоєння надзвичайно родючих земель. Вірджинські тютюн і бавовна стали головними експортними товарами. Погодьтеся, для більшості з нас рабовласницький лад асоціює з Вавілонією, Древнім Єгиптом, Древнім Римом. Ми винесли зі школи знання, що рабська праця непродуктивна, тому рабоволодіння сконало у глибині віків. Ясність цього знання дещо затьмарювала пригодницька література розповідями про надприбуткову торгівлю чорношкірими рабами, яких з Африки до Америки вивозили дуже погані люди. Африканські "машини, що розмовляють" виявилися придатними для виконання важких сільськогосподарських робіт. Праця рабів на плантаціях тютюну і бавовни поклала початок економічному процвітанню англійських колоній.
Вартість бавовни складала до половини вартості всього американського експорту.
 
     Частка у світовому виробництві бавовни, вирощеної у США
          --------------------------------------------------------------------
          Роки         1791      1831      1840      1850      1860
         --------------------------------------------------------------------
            %              0,4       49,6        62,6       67,8        86,0
         ---------------------------------------------------------------------
 
Немає точних даних про кількість рабів, завезених з Африки в Америку за три з половиною століття процвітання работоргівлі. Орієнтовно работоргівці вивезли з Африки  від 50 млн. до 200 млн. чол. До берегів Америки дісталися не більше 20 млн. чол., з них три чверті були чоловіками.  Чисельність негритянського населення США у 1790 році складала 757 208 чол. (з них рабів 697 681), а в 1860 році - 4 441 830 чол. (з них рабів 3 953 760).
 
Церква допомогла  цивілізованим людям обґрунтувати правомірність і моральність рабства. Обійшлося без тривалих церковних дебатів про наявність душі у індіанців, як у часи масового винищення тимчасово бездушних індіанців при завоюванні Америки іспанцями. Виправдання рабству знайшлося у розділі Біблії, де розповідається, як син Ноя Хам посміявся над п"яним голим Ноєм. Розгніваний Ной сказав: "Проклятий Ханаан, рабом рабів буде він у братів своїх ("Буття" розділ 9, п..25). Визнання негрів потомками Хама давало законні підстави для визнання їх рабами.
 
Авторитет Біблії виявився недостатнім, для обґрунтування рабовласництва. Ідеї французького гуманізму і лібералізму прийшли в США. Між 1790 і 1815 роками починається перегляд кальвіністських догматів. На зміну ученню про приреченість людини за гріхи на вічні муки приходить учення про милосердя боже і рівність людей перед Богом. У протестантських церквах Півночі  посилюються протирабовласницькі настрої. Ставлення до рабства стало причиною розколу методистської і баптистської церков у 1844 - 1845 роках. У пресвітеріанській і  єпископальній церквах було багато рабовласників, тому  її поділ на північну і південну гілку відбувся лише у 1861 році.
В США поширюється і набирає силу аболіціонізм - рух за скасування рабства. Видатний вклад у підготовку суспільної свідомості до скасування рабства зробив  засновник Американського товариства боротьби з рабством Вільям Гаррісон своєю газетою "Ліберейтор" („Визволитель”), яка почала виходити у 1831 році. З фанатичною одержимістю біблейського пророка він проповідував: "Я буду проголошувати наступні очевидні істини: свобода народу - це дар від бога і від природи; суть свободи полягає в незалежності людини від волі інших; ... ніхто не може мати жодних прав у відношенні до інших без їхньої на те згоди; всяка несправедливість незаконна, а будь-яке беззаконня не може мати законної сили..."  
 
У 1850 році був прийнятий ганебний закон про рабів-утікачів.  Закон дозволив пошук і затримання рабів на територіях штатів, вільних від рабства. Він зобов"язував населення всіх штатів активно допомагати  відловлювати втікачів і передбачав сувору кару рабам та тим, хто їх переховував чи не допомагав ловити. Жорстокі сцени полювання на рабів обурили громадян північних штатів. Все частіше у різних містах штатів городяни роблять спроби відбити впійманих рабів. У сутичках з поліцією гинуть люди.. Все більше людей допомагають працювати нелегальній "підземній дорозі", якою втікачів переправляють у вільну від рабства Канаду.
 
         Загнаний раб, спітнілий, знесилений бігом, упав під паркан, задихаючись...
         Я - цей загнаний раб, це я від собак відбиваюсь ногами,
         Це мене переслідує все пекло, тріскотять і тріскотять постріли.
         Я за паркан ухопився, мої струпи зідрані, кров струменіє, тече,
         Я упав у бур”ян на каміння.
         Коні впираються, вершники кричать, підганяючи їх.
         Вуха мої - як дві рани від крику того,
         І ось мене б"ють з розмаху пужалном по голові.
                                                            (Уолт Уїтмен "Пісня про себе" п.33)
 
Головним ідеологом обґрунтування рабовласництва став видатний політик Джон Колдвел Келхун (1782 - 1850).
- "Рабовласництво є першоосновою економічного розвитку і благополуччя Півдня, його соціальних стосунків і політичної організації, відмініть його - і тут же станеться апокаліпсис, обвалиться цілий світ. Тому агітація на користь ліквідації рабства нерозсудлива: погане воно чи хороше, рабовласництво треба зберегти" ;
- "...порівняйте американських негрів з африканськими і ви побачите, що перші незрівнянно переважають других і морально, і інтелектуально, і фізично. Тому причиною патріархальний характер американського рабовласництва, при якому білі господарі і чорні раби складають єдину дружню сім"ю, в якій біла раса грає роль мудрих батьків і вчителів, які піднімають своїх чорних дітей і учнів до цивілізаційного рівня";
- умови життя рабів Півдня кращі, ніж у вільних робітників Півночі, бо господар дбає про рабів, дає їм роботу, житло і їжу;
- продуктивність праці рабів на 35 % вища, ніж вільних робітників.
 
"Сьогодні в одній з лазаретних палаток для тяжкопоранених, доглядаючи тільки-но ампутованого пораненого, я почув розмову його товаришів, двох сусідів по ліжку. Один, з високою температурою, але одужуючий, був незадовго до цього доставлений поїздом з Чарльстона. Інший - з тих, кого ми зараз звемо "ветеранами" (тобто конектикутський юнак, ймовірно, віком до двадцяти п"яти років, з яких останні чотири провів у лавах діючої армії в різних кінцях країни). Вони гомоніли про те і про се. Лихоманячий хворий заговорив про пам"ятник Джону К. Келхуну, який він бачив, і почав про нього розповідати. "Бачив я пам"ятник Келхуну, - перебив ветеран. - Той, про який ти говориш, - не справжній. А ось я бачив справжній. Це спустошений, весь в руїнах Південь, майже вся молодь чоловічої статі від сімнадцяти років перебита або скалічена, всі старовинні родини розорені, - багаті впали у злидні, плантації заросли бур"янами, раби вирвалися на свободу і стали господарями, саме слово "південець" покрите ганьбою. Оце і є справжній пам"ятник Келхуну"".
                                                                       (Уолт Уїтмен "Справжній пам"ятник Келхуну")
 
Крім узаконеного рабства гостро стояла проблема землеволодіння. У 1860 році напередодні війни американська статистика вперше почала облік сільськогосподарських робітників. В країні було 759 679 наймитів при загальній кількості фермерів 2 428 895. Велика різниця між кількістю фермерів і кількістю ферм (у штаті Нью-Йорк 254 786 фермерів і лише 196 990 ферм) засвідчила, що на кожні 100 ферм припадає близько 59 фермерів, кожен третій фермер був безземельним, найчастіше наймитом або сімейним робітником.
 
Винахід американського плуга, машини для очистки волокон бавовни, бавовнопрядильної машини стимулювали розвиток промисловості і збільшення занятої в ній частки населення з 350 тис. чол. у  1830 році до 2 100 тис. у 1860 році. Потреба у вільнонайманій робочій силі входила в конфлікт зі збереженням рабства.
 
Нездатність політичної еліти знайти шляхи мирного розв”язання назрілих конфліктів з невідворотною неминучістю вела країну до війни. Демократична партія представляла інтереси плантаторів, торговців, фінансистів Півдня і фермерів Північного Заходу. Республіканська партія мала підтримку у промисловій Півночі. У 1850 році у Палаті представників було 112 демократів і 109 республіканців. У 1855 році демократи втратили 76 місць і більшість у нижній палаті. З 1858 року у складі США більшість штатів стає вільними від рабства.
      
           Динаміка кількості  рабовласницьких і вільних штатів у складі США
      -----------------------------------------------------------------------------------------------------------
      Роки                                  1789      1800      1821      1837      1846      1858      1861
      -----------------------------------------------------------------------------------------------------------
      Рабовласницькі штати      8            9             12         13           15         15          15
      Вільні штати                      5            8             12         13           14         17          19
     ------------------------------------------------------------------------------------------------------------
 

                                   Вільні і рабовласницькі штати у 1861 році
 
На президентських виборах у 1860 році переміг представник республіканської партії Авраам Лінкольн, з чиїм приходом пов"язували подальше витіснення рабовласництва з економіки країни. Південні штати були готові до цього. 20 грудня 1860 року Південна Кароліна вийшла зі складу США, услід у січні - лютому виходять з Союзу Алабама, Джорджія, Луїзіана, Техас, Тенесі, Флорида. Далі - Арканзас, Вірджинія і Північна Кароліна. Бунтівні штати оголошують про утворення власної держави - Конфедерації Сполучених Штатів Америки. Територія 11 Штатів, які вийшли з Союзу,  складала 40 % від всієї території США. До початку Громадянської війни тут проживали 9 млн. чол., з них 3,5 млн. чол.. складали чорношкірі  раби, на Півночі проживали 22 млн. чол.
 
Не дивлячись на очевидну перевагу Півночі у людських і матеріальних ресурсах, бездарні „бенкетні генерали” Півночі програвали одну битву за другою. Чотирьохрічна війна між Північчю (Союз) і Півднем (Конфедерація) США стала  найкривавішою війною в історії людства аж до першої світової війни і найкривавішою війною в історії США.
Під час війни Уолт Уїтмен працював санітаром у госпіталі республіканців.
 
         Ось я йду! (Відкриті двері часу! Двері госпіталю відкриті!)
         Розбиту голову бинтую (не здирай, безумцю, пов”язку!)
         Оглядаю пробиту кулею навиліт шию артилериста.
         Замість дихання – хрип, очі скляніють, але життя вперто бореться.
          (Прийди, бажана смерть! Почуй, о прекрасна смерть! Зжалься, швидше прийди.)
         З обрубка ампутованої руки
         Я знімаю корпію, зчищаю згустки, гній змиваю і кров;
         Солдат відкинувся головою на подушку,
         Обличчя бліде, очі закриті (він боїться глянути на обрубок,
         Він ще не бачив його).
         Перев'язую глибоку рану в боці...
         Бинтую пробите плече, прострілену ногу,
         Очищаю гнилу, повзучу, гангренозну рану...
         Стегно і коліно роздроблені, поранення в черевнину.
         Всі рани я перев'язую спокійно (а в грудях моїх палає пожежа).
                                                             (Уолт Уїтмен „Зцілювач ран”)
 
Я не буду далі випробовувати ваше терпіння і переказувати історію Громадянської війни. Уолт Уїтмен пройшов її до останнього дня. У 1873 році його розбив параліч і останні 20 років він був прикутий до ліжка.
 
         Що ти шукаєш в задумі і тиші?
         Що, друже, потрібно тобі?
         Дорогий сину, тобі здається, кохання?
         Дорогий сину, послухай - послухай, Америко, доню чи сину.
         Це безмежно боляче кохати жінку чи чоловіка,
         І все ж почуття це велике, бо приносить нам втіху, воно могутнє,
         Але є почуття могутніше, яке єднає весь світ,
         Є почуття величніше, воно над всім сущим, руки його
         Розпростерті над усім і благословляють усе.
                                              (Уолт Уїтмен „Виходець із Поманока”)
 
От і все. Спробуймо з розумінням промовити за поетом: "Я знаю, мій час і моє місце - найкращі, ніхто не довів і не зможе довести, що це не так"