В Межигір’ї й Сухолуччі
Hm
Й на Печерських пагорбах
E7sus4 E7
Зграя всілася смердюча
A F#7
І довкола сіє страх.
Hm F#m
Як послухати – самі благодійники,
C#7 F#m
А насправді  – затяті розбійники.
Hm6 C#7 F#m
Погань їх звуть!
 
Вчора ще дрібна босота,
Нині в розкошах живуть, –
Ненаситні до ікоти,
Горло враз перегризуть,
Кожний поглядом голодним все пряже…
Стільки жерти – подавитися пора би вже.
Погань їх звуть!
 
Правда, випадки бували
(Здуру чи поплутав біс) –
У те коло потрапляли,
Хто розумне й добре ніс.
Може хтось із них порядним був колись,
Та не хочуть і згадати – скурвились.
Погань їх звуть!
 
Із кремлівського із склепу
Тут занадились свати
Провести вінчання степу
З вічним краєм мерзлоти.
В нас знайшли вони собі тут без клопоту
На всьо русскоє збільшення попиту.
Погань їх звуть!
 
Й потягнулися завзято
В гості до тутешніх рил
Сам триглавий змій Путята
І слуга його – Кіріл.
Прославляли на кістках святу-русь-свою,
Поминали невпопад церковь-мать-твою.
Погань їх звуть!
 
Як вином залили чрево,
Враз Путяту понесло:
«Вчіться, мать твою налєво,
Самодєржцу біть чєлом!
Перед вами вседержитель всія Русі,
Ну а хто з цим нє согласєн – викусі!»
Погань їх звуть!
 
Всі як різані завили:
«Чи не ми вже триста літ
З задоволенням навчились
Москалів терпіти гніт?
І за це порожняком пацанів отоварили?
Ще й на бабки наші пащу роздзявили!».
Погань їх звуть!
 
Крикнув слідом Хам з розпуки:
«Сам два срока відмотай –
Отоді й простягуй руки,
Кум, московський вертухай!
Забирай своє кодло гундяєвське
І п…те за Хутір Михайловський!»
Погань їх звуть!
 
Та не вірте, добрі люди,
Що трапляються дива –
Погань поганню не буде,
Як сама себе вбива.
Досить вже прикидатись наївником,
Час погнати їх геть вс…м віником –
І про Погань забуть!
 

P.S. Покращені версії приймаються не тільки від Петрович