Із дівчат-журналістів мені найбіше подобається Таня Чорновіл (а, також найбільше і Оля Герасім'юк), і я, як Таня, фанатично підтримую нашу горезвісну оппу. Бо насправді без фанатизму нічого помітного в нашому житті не стається.
 
І мене не засмучують спорадичні невдачі нашої оппи, якими вона прикрашає свою політичну кривулю. Це моя оппа, я її люблю і крапка. Той, кого дратують лузери, нехай пакує валізи, бо з такими запитами тут йому буде не життя а суцільне тьху.
 
Якщо ви схильні до патріа чи муерто, то прошу до Куби. Там такий стиль, у нас інший. Ніхто не знає чим що закінчиться і чи закінчиться взагалі. Особливо не знає Янукович, бо його чуйка викарбовувалась на інших життєвих ландшафтах нашої соборно-унітарної неньки. Тому Янукович поводиться загадково. Наш хлопець!
 
І не те, щоб наш піпл був таким загадковим, але те, що він насправді здійснює загадкову місію, можливо навіть космічного масштабу. І перебуваючи в стані місіонерства він повсякчас ухиляється від прямого шляху до т.з. "успіху", напевно відчуваючи підступність як «прямого шляху», так і самого «успіху».
 
(От сказанув!) .. Ні, краще сформулювати так: стан політичного переможця є для нас історично незвичним ..
 
Так! Коли ми зненацька вскочили в цей стан (2004), то з’ясувалося, що ми не вміємо в ньому жити. І ми потроху кроком раку відступили і все віддали .. І повернулися у історично звичний стан прітісняємих холопів.
 
І розійшлися по діванах .. Зник драйв. Он вже скоро 10 років як лежимо в інеті ..
 
Юля ото бігала по мітингах .. «Любі мої, насувається диктатура! Давайте повстанемо!» .. «Та ми шось теє ..» - відповідали ми чухаючи потилицю, потім бока, потім груди .. Тіпа: «а навіщо?» «ми ж там вже були, ну і ..» .. «так шо давай краще ви у нас будете всі однакові, тай по тому ..»
 
«Вопчім Юля, не тре нас збурювати. То все твоя гра .. А нам перемагати якось не з ноги .. Бо якщо ти переможець, то вже начебто і не українець. А ми ж все ж таки українці! «Слава Україні!-Героям слава!»  
 
***********************
 
"Лучком не тянет?" (М.Жванецкий)
 
****************************
 
Я вот чем хотел поделиться - воспоминаниями о будущем. Время от времени меня туда (в будущее) заносит.
 
Пошел я в субботний день прогуляться по Хрещатику .. Лето 2050-го .. Народ гуляет .. В основном молодежь .. Большей частью вьетнамская .. Их легко отличить по росту от китайской .. И такой ровный гул голосов .. Все разговаривают .. Все с наушниками, хотя самих наушников не видно .. Некоторые носят экранчики на груди. Экранчики тонкие, как фольга .. и прозрачные, но с изображением .. Другие на глазах носят очки с экраном, причем экран разделен на две части - на одной части отображается своя текущая обстановка, а на другой части - обстановка визави с самим визави .
 
І коли я став прислухатися до того гомону, то впізнав і мови спілкування – англійська і українська! Щоправда, без "карочє" і "блядь" через слово .. Наче ці азіати прибули з-під Франківська чи із самого Львова.  
 

 
*****************************
 
Ну, загадковий Янукович Юлю нашу зачинив .. От у нього все ж таки чуйка, шонекажи .. Чи то він сам відчув, шо Юлька нам заважає? Чи хто його надоумив ..
 
Може то не яникова чуйка .. Бо було б дивно, якби він здогадався .. В його Єнакійовому життя йшло за іншими алгоритмами .. Тамтешні напевно знали, що треба при владі робити. Скоріше, то якийсь наш балога здав Янику нашу націю .. Той балога ще при Ющенку віднайшов «Геть усіх!» і «Всі вони там однакові!» .. Такий плохіш міг би відкрити Януку нашу воєну тайну ..
 
Тіпа «Вітя, зачиняй Юльку спокійно. Нашим це підходить. Нє, звичайно трохи пошумлять .. І будеш правити ти довго, бо вони не вміють тримати перемогу в руках. Вони ж не корпорація, вони шкурники. Тому при владі вони чубляться і все йде шкереберть. Вони одного разу вхопилися за владу, обпеклися і тепер уникають .. А скажена Юлька наче цього не бачить. Підбурює на повстання і тим сама їх і дратує. Так шо давай.»
Ну, Янук почухався, та й погодився. Тим більше, що давно про це мріяв. «Да, и этого блять мента не забыть бы» ..
 
********************************************************
 
А вот недавно был я на шоуе СС. Вспоминаю:
Ш.С.:
А давайте проголосуем: кто верит в европейские перспективы Украины?
Так, чешем, чешем .. Та не там, затылок .. Так, смотрим на потолок .. Рот пошире .. Побольше туману во взгляди ..Так-так .. 31-й не чешется ..
Ну, вот, имеем результат:  Родившиеся в семьях народных депутатов - 5%. Вот! А говорили, что мажоры все сплошные циники, а вот вам и романтики - 5% мажоров верит в европейские перспективы!
 
Теперь попросим к микрофону Рому Закадычного. Рома, расскажите о себе.
- Та я оттягиваюсь в баре "Синяя кошка" .. Кажную ночь .. А днем я кемарю. И все, хто там оттягиваюся, так живут. Цедишь коктейль и слушаешь музон. Лично у меня вопросов нет.
- Вот Вы, Рома, Вы верите в европейские перспективы?
- А почему нет? Во всяком случае, геев там не гоняют ..
- Вы гей?
- Я? Не думаю .. А почему Вы спрашиваете меня об этом, Шавик?
- Нет, я просто .. Ну, Вы же знаете, коммунистов я не люблю, а так .. Надо понимать, что есть европейские ценности .. И надо же соблюдать, раз уж ..
- Так я ж верю. И соблюдаю, кстати.
- Ну, хорошо, Рома .. А как вообще?
- Шо Вы имеете ввиду, господин Сустер? Мое авто?
- Ну, хотя бы женщин ..
- Женщин? .. Они только женщины и все.
- Ну, а секс?
- В реале?
- Для начала – да.
- Если честно, мне хватает в виртуале.
- Предпочитаете?
- Безусловно. Не говоря о том, что безопасно, но и длительно .. Практически по пол-дня бывает ..
- Мне неудобно спрашивать про детали .. У нас тут дети ..
- Хто, эти?
- Почему Вы так .. о реальном сексе? Мне, например, нравится именно реальный.
- Так Вы на себя посмотрите .. Я имею ввиду Вашу формацию .. Она, мягко говоря, старенькая. Сейчас реал задержался только в низших слоях ..
 

**********************************************************
 
Картина маслом.
 
1. Юля веде свою власну війну. Тепер вона сама собі і головкомандувач, і начштаба, і охорона. Виробляє стратегію, віднаходить тактики .. В’язниця хоч і неприємний, та вже який є, етап на шляху до посади Президента. Замість строчити рукавички на зоні процедури приймає, та ще й заважає фільму про її ню знімати .. Народу це не подобається. Тре підкоритися, все ж таки ти баба, а він чоловік. Підкорись і народ тобі від всієї души поспівчуває. Особливо якщо вмреш на зоні. Від якоїсь невідомої хвороби. А так немає відчуття справжніх мук. Ну що таке не дають у вікно дивитися? Чи не дають зустрічатися з відвідувачами .. Чи на суд не везуть ..
2. Оппо грає свою гру, звикаючи до думки, що владу доведеться брати і тримати втрьох. «Якби то Юля вийшла і взяла все на себе – мріє моя оппа, - от тоді ми б зіграли у гетьманів, тоді б ми з тієї Юльки познущались би ..»
3. Вітя Межигірський однією рукою тримає помєстьє, як та мавпа тримає жменьку рису в куйшині . Іншою рукою Вітька тримає Юльку. Неможиво полишити здобич, а із здобиччю неможливо втекти. Хіба що по піньках в солодких снах, як у дитинстві .. Та Вітька не перебуває у смутку. Він будує Україну для людей. І вчить європейський язик. Теж харазматик в певному сенсі ..
4. Галичина тим часом прямує до автономізації де-факто. Вже створюють галицьку партію. Кияни теж можуть в неї вступити, але хай мають на увазі, що Київ столицею не залишиться.
5. ДД у передчутті якогось повороту історії спочиває в дрімотному стані. Готується.
 

Україна тихо здіймається .. З кожним днем втрачаючи моїх любих совків.
Юра вже гуляє по великій в’язниці, Юля готується ..
А український піпл продовжує свою загадкову місію.