Країну й владу дружно рвуть
політики й розвідагенти…
Та попри все ще тут живуть
пролетарі й інтелігенти.
Останні знають Крим і Рим,
і тих, хто розкрада країну…
Ще — знають кілька «свіжих» рим
про Україну і руїну.
 
Знімають, пишуть, голос рвуть,
ще — суть ховають за імлою.
Але за що, бува, зовуть
інтелігенцію — гнилою?..
Як знати нам — де чий «агент» —
щоб розуміли навіть діти?
Чим більш гнилий інтелігент —
тим більше любить він «смердіти».
 
А вихід де? Якщо по швах
тріщать уже і нерви, й гени?..
Можливо — вихід у словах —
частково неінтелігентних.
Країна наша — майже рай,
тому — мораль десь треба брати:
Наш майже рай не засирай…
Бо рай — негоже засирати…