Все просто.
 
Українці України – єднаймося!  
Найкоротший маршрут. Нелегкий маршрут -- маршрут єднання.
 

 
1. Беремо карту України і проводимо найкоротший маршрут з крайньої західної границі до крайньої східної границі, або навпаки.
2. Україна  простягається зі сходу (крайньою східною точкою є с. Червона Зірка Луганської обл.) на захід (с. Соломонове м. Чоп Закарпатської обл.) на 1316 км.
3. Всіх  небайдужих запрошую організувати  живий ланцюг - маршрут єднання нашої країни.
4. Всіх  небайдужих українців і тих  хто вважає себе українцем в інших країнах,  запрошую  в цей  день на площах своїх міст і сіл по всьому  світу  організувати живий  ланцюг єднання.
5. Навіть три Українці взявшись за руки, мають показати собі, що можна обєднатися  не тільки для того, щоб вибрати з поміж себе трьох гетьманів, але і  для спільної справи.
6. Прапор один – Державний.
7. Можливий варіант -- День Незалежності, або День Державного Прапора.
8. 1316 км = 1 316 000 м.  1м. = 1 людина, а значить  потрібно  1 316 000 добровольців.
Як красиво і позитивно ми всі разом вболівали за своїх на ЕВРО-2012.
Ми всі відчули себе Українцями, дружнім народом. Давайте разом продовжимо добру справу
 

Аргументи за:
 
1. Ніхто цього ще не робив, в масштабах всієї країни.
2. Ця акція  додасть  всім нам українцям віру в себе, в Державу.
3. Для проведення цієї акції потрібно вибрати нейтральний день,  не привязаний до іншої історичної події.
4. В результаті проведенного, ми всі будемо мати додаткові козирі для співпраці з іншими країнами, адже сильних і єдиних завжди поважають.
5. Можливо ці провозиції звучать утопічно, але зараз на часі потрібно  зробити щось нове і сміливе.
6. Нам потрібно мати свою потужну позитивну українську акцію, яка об»єднає країну.
7. Можна обговорити це, можна зробитив віртуальний маршрут, можна подати заявку в Книгу рекордів Гінеса.
8. Впевнений, що  Україна тільки виграє,  стане сильнішою. Нас будуть більше в світі поважати, як велику, сильну,єдину і дружну Державу.
 
     На Україні згідно перепису 2001 року 103 міста з населенням більше 50 тис. чол. і до мільйонників. Беручи це до уваги можна зробити висновок про те, що більшість нашої території - це територія проживання сільського населення в селах, селищах міського типу, малих районних центрах одноповерхової забудови, великих районних центрах-жителі яких  живуть і ведуть господарство, як в селі. Обласні центри також обросли по околицях одноповерховою забудовою.
   Дачні масиви, а особливо  особняки  нових українців розміщені в мальовничих куточках нашої держави.
    І  якщо, щодо побутових умов, рівня проживання  нових українців це окрема тема, і окрема бесіда,  то що змінилося в умовах існування нашого населення на більшості території України за роки незалежності, і що чекає на нас в ближньому майбутньому?
   Розвал того, що залишилося, вигнання власного народу по дальніх і ближніх  закордонах, продаж у рабство найбідніших, тих хто не зміг видертися на власний щабель в рідній державі.
   Зачистка, звільнення життєвого простору для кого?!  Адже прийдешніх поколінь в Україні може вже не бути, зважаючи на наведене вище і на те, що Україна поступово перетворюється на відстійник для тих емігрантів з інших країн, хто не потрапив до Європи чи Америки.
   Чи може є ще в нас світле майбутнє?  
    Для прикладу беремо середньостатистичне село в 6 тис. жителів. За радянської влади був колгосп чи радгосп, була робота. Клуб, бібліотека, маленька лікарня, школа, баня. Сталий заробіток, тверда пенсія,  заощаджені кошти на ощадкнижці, можливість дожити до глибокої старості і бути впевненим в завтрашньому дні.
   Ніхто не знав, що таке прожитковий мінімум, мінімальна зарплата і мінімальна пенсія.
   Чи можна  відродити краще життя?   Не йде мова про колгоспи, радгоспи, йде мова про цивілізоване життя на селі, яке б відповідало вимогам ХХІ століття.
    Добротні хати-садиби з відповідними наділами землі. Енергозберігаючі технології.  Мала механізація для обробітку присадибної  землі і велика сільськогосподарська техніка для наших чорноземів на вигідних лізингових умовах.. Дороги з твердим покриттям.  Інтернет хата-читальня обладнана сучасними комп’ютерами.  Комунальний центр -- де є перукарня, пральня, баня, магазин. Сільська  лікарня  з необхідним набором медикаментів та обладнання для врятування від смерті людського життя і налагодженим медконсультативним  зв’язком з медичними центрами держави.
 
  Потрібні молодіжні безпроцентні  кредити (за відвагу) для будівництва на селі,  молодим спеціалістам, які тисячами випускаються з наших  Вишів кожного року. Програми дозвілля для молоді, крім фестивалів реклами алкогольних напоїв.   Програми   працевлаштування молоді з дитбудинків,  надання їм житла після виповнення 18 років, куди вони мають йти.
  Адже молодь з дитбудинків не маючи підтримки сім»ї,  могли би при наявності житла на селі підживити старіння тих рук, які обробляють на даний час золотий запас нашої держави – землю.
    В розвиток пропозиції щодо проведення акції  „ живий ланцюг єднання”  пропоную провести широке обговорення в мас-медіа держави.  Організувати круглий стіл.    
     Пропоную емблему цієї акції:  на фоні синьо-жовтої  мапи нашої  держави  стоять українці в народних строях, взявшись за руки зі на сходу на захід, в верхньому лівому  куті компас – дороговказ на Схід і на Захід.  
   Спільно розробити  маршрут єднання і висвітлити його  на телебаченні  і радіо.  На провідних телеканалах організувати об’єднавчі програми  для нашого суспільства.
    В день проведення мирної акції єднання, організувати телемарафони на ведучих  телеканалах нашої  держави, в Інтернеті, кошти вилучені від проведення цих акцій спрямувати на конкретні проекти розвитку інфраструктури любого села України, назву якого можна тут же розіграти під час проведення марафону.  
   Пропоную звернутися  до  українців  по   всьому  світу і в Україні, до тих хто не буде брати безпосередню участь в  Головному ланцюзі - єднання  з  проханням-пропозицією провести в цей день по всіх усюдах де є наш нарід,  мирну акцію на головних вулицях своїх міст, на Майданах по селах - взявшись за руки,  зі сходу на захід одночасно.
 
  Звертаюся до всіх  Громадян  нашої Держави незалежно від мови, національності, віри,  професії,  статі,  посади,  віку,  соціального  стану з проханням  підтримати цю ідею і допомогти втілити її в життя,  в кого ще залишилася віра в майбутнє.
      Затвердити Великий  Герб  нашої Держави  і бути гордими своєї національності – Українець.
 
З повагою.
 
                                                              Колбаса
            
P.S.
Зараз або ніколи, а може колись ще?