Як ми знаємо, що «все прогресивне людство», себто «авторитетні міжнародні організації», котрих я навіть не роблю спроби перелічити, позаяк їх стільки вже так багацько усіляких ружних* розвелось, що…
Тобто, всі ті «організації» стверджують, що Україна хворіє зараз дуже тяжко на антисемітизьм, фашизьм, нацизьм і ще на ряд подібних «ізьмів», а особливо Галичина. Що ж, давайте подивимось, як на Тернопільщіні сей «страшний процес» розвивається.
 
Почнемо з героїв буремних років громадянської війни. Ну, до прикладу, з Соломона Ляйнберга. Коротка історична довідка:
Жидівський Пробойовий Kурінь — самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії. Сформований у червні 1919 року під час Чортківської офензиви з жидівської (Jewish) міліції Тернополя. Командир — поручник Соломон Ляйнберг.
Склад куреня:
•  4 стрілецьких (по 200–220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні;
•  3 чети** — кінноти, саперна і зв'язку.
Місце дислокації та вишколу — село Остап'є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Пробойовий Kурінь брав участь у бойових діях з польськими військами на лінії сіл Максимівка - Романове Село - Жеребки - Колодіївка, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.
На Надніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.
Внаслідок бойових дій та епідемії тифу і дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини.
Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини. Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляйнберг, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею. У Тернополі він і був замучений у місцевій в'язниці (за іншими даними — в таборі для інтернованих військовополонених Української Галицької Армії) в 1920 році.
 
Так ось, Центральний провід ВО «Тризуб» ім. С.Бандери звертається до українців з ініціативою по вшануванню пам’яті загиблих у боротьбі за самостійність України всіх бійців Жидівського пробойового куреня, шляхом проведення в усіх українських церквах заупокійних богослужінь по жидівських лицарях, які загинули зі зброєю в руках у боротьбі за Україну та встановленні у Тернополі (місті, де було сформовано Жидівський пробоєвий курінь) величного пам’ятника, присвяченого бійцям цього підрозділу УГА.
 
А ось і гасла Центрального проводу ВО «Тризуб» ім. С.Бандери з цього приводу:
     Зберемо гроші на пам’ятник жидам – українським патріотам!
     Геть шовінізм, антисемітизм і українофобію!
     Слава жидам – борцям за державність української нації!
     Слава українському націоналізмові!
     Слава Україні!
 
Не знаю чи подобаються шановному товариству ці гасла, чи ні, але вони саме такі і не інакші.
 
Пам’ятник командиру Жидівського Куреня Соломону Ляйнбергу незабаром буде встановлений в самісінькому центрі файного міста Тернополя.
 
Тепер візьмемо приклад з іншої війни, другої світової. Ось що розказує один наш земляк з дуже мальовничого міста Бережани, що на Тернопільщині:
«Моя сім’я має свою історію відносин з євреями. Під час війни, моя бабуся по матері, член ОУН, активістка «Просвіти» та «Союзу українок» залишилася сама з маленькою дитиною та старими батьками мого дідуся. Його самого мобілізували до Червоної Армії «визволителі». Щоб якось прожити, вона часто ходила на базар до Бережан, щоб продати якісь продукти і купити одяг, ліки і інші необхідні речі. Кожного разу вона проходила попри гетто, в якому німці утримували євреїв.
Побачивши страшну картину існування в гетто, моя бабця постановила собі, що кожного разу братиме з собою пакунок харчів «для гетто». Щоразу, вона перекидала через огорожу торбинку з хлібом, сиром, фруктами. Голодні в’язні питали її ім’я, казали, що молитимуться за неї до свого Бога. «Ганна» - шепотіла бабця і тікала, щоб не попасти на очі німецьким солдатам з охорони.
 
Моя бабуся не стала Праведником Світу. Але молитви приречених євреїв Бог почув. Пройшло декілька років. Війна закінчувалася.
 
В нашій хаті трапилося лихо: захворіла дитина, бабусин син. Назву хвороби бабуся не пригадала, але лікар в Бережанах, який оглянув дитину говорив про якісь «уколи», котрі могли врятувати малого. Але де ж їх взяти? Війна, розруха... Тому дитину чекала вірна смерть.
 
Виходячи від лікаря, втративши будь яку надію, бабуся заливалася сльозами. «Ганна, не плач!», - почула вона сильний жіночий голос, а коли обернулася, то побачила медсестру, яку перед тим зустріла в лікаря. «Твій син буде жити» - сказала жінка і простягнула їй згорток з безцінними «уколами». «Ти мене не знаєш, але я тебе знаю. Я була в гетто»
Як виявилося пізніше, цій єврейскій жінці вдалося чудом вирватися з гетто. На щастя для моєї бабусі.
 
Кожен раз, коли моя бабуся розповідала мені цю історію, вона плакала. В цій історії – справжні відносини між українцями і євреями. Без антисемітизму, ксенофобії чи українофобії. Людські відносини.»
 
Проте, мабуть, вже досить історичних екскурсів. Давайте поглянемо і послухаємо, що кажуть з цього приводу розумні люди. Ось, наприклад, яке інтерв’ю дав Шимон Бріман, редактор відділу Ізраїля і СНД американської газети «Forum Daily» на російськомовному 9-му каналі «Ізраїль Плюс». Програма «Контакт» (6:42):
http://www.youtube.com/watch?v=i-WcydMOwVk
 
Підводим риску: ось приблизно такий антисемітизьм, фашизьм, нацизьм і ще ряд їм подібних «ізьмів» буйним квітом процвітає на теренах неньки України.
 
P.S. Одному знайомому, канд.філософ.наук, я показав свій останній «шедєвр», котрий я «настругав» 11 лютого ц.р. Він був просто вражений коментами деяких, як він висловився, «інвалідів розумової праці» і порадив тим «крупнИм теоретикам в області практики» поцілувати його в щічку, на якій він зараз сидить, ще й додав: «Ну і долбо…(далі нерозбірливо)!»
 
Отож бо і воно.
 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* ружних – різних (галицький діалект)
** чета – взвод