Добрий вечір вам малятка, любі хлопчики й дівчатка. Ой, кує зозуля в лузі: всім привіт вам, любі друзі! Рученьки, ніженьки, лагідні очі - бачу вже, що є охочі. Бачу, бачу, що ви вже зібралися біля своїх біло-голубих екранів і з нетерпінням чекаєте на нашу зустріч. Україна не забула свою гордість - Миздобула. Вам акцепт приготував - нову казку написав. Так що, на екран не плюйте, вуха для казок готуйте.
Було це дуже давно. Газ був по двісті з копійками, а я царював над вами. І носив у ті часи померанчеві труси. А тепер я будьмо- гей бєло-голубих кровєй. Людей звеселяю, дачу одробляю, тюрму оминаю. Отож зручненько сідайте й месію слухать починайте. А розкажу я вам нову казку про пригоди богатиря Чивокуні.
Жив- був богатир Чивокуня на світі, мене звали Вітя й його звали Вітя. Як зараз помню, було це в іюлі - напала на Україну скажена Тигрюля. Мала гострі пазури та хижу посмішку - так що й Чивокуня злякався трішки. Але наш богатир мав утіху - побратимів Підрахуя та Противсіха. Що тільки не робила Тигрюля: і економіку піднімала, і робочі місця створювала, і пенсії підвищувала - не вийшло в неї народ обдурити. А в Чивокуні вийшло. Переміг він злу Тигрюлю, запроторив її в клітку, а народ - в стійло, та й став царювати. Але це ще не казка, а тільки приказка: казка далі буде. З'явився якось в Україні Триголовий Змій.Сів він у стольному граді Києві біля Головної Зали і вогнем на всіх дмухає. Багато богатирів пробували зайти в Головну Залу щоб дати народу щастя, та ні один не зміг повз Змія пройти. Виступив тоді наперед богатир Чивокуня. Змій на нього вогнем дихнув, заревів грізно. Зиркнув Чивокуня на Змія суворо з-під брів, насупився, затамувавши подих. І, не будь я Миздобулом, кинув в нього жидким стулом. А після цієї інформаційної підготовки нагнув товсту гілку - це виявилась судова гілка влади, та й повиключав зі складу Змія всі голови рішенням суду. Тут уже стало Змію нічого робити - пішов він плачучи геть. А богатир тут-таки у Головній Залі здійснив віковічну мрію народу - замість на мові розмовляти, дозволив ревти як північний сусід Ведмідь. І довго ще радісний народ вже на зрозумілій всім ведмежій мові славив богатиря Чивокуню та його мудрість і силу.
От і все на сьогодні. А зараз вже час до ліжечок. Ось і бджоли вже дзижчать - спать лягати нам велять. Очі заплющуй, цить! Вже мій Андрійко спить. Сплять Катя і діточки - закінчились казочки. Лиш Чивокуня не спить: він за тобою слідить, щоб ти боявсь думать проти, - покращення ж невідворотнє. Скоро під'їде Хюндай і повезе всіх у рай. Так що, йдіть тихенько спати. От така х.йня, малята.
