Шановні колеги!
 
В ІМХО, як Ви, напевно, помітили, поширився жанр перекладів у виконанні колеги Левитаненка. Його творчість була в цілому позитивна оцінена, хоча й викликала певну дискусію стосовно походження його ніка, який учасниками дискусії розглядався навіть як такий, що належить І. Богословській. Таке припущення (як на мене – доволі оригінальне) має право на існування, але навряд чи обґрунтоване.
Але не про Феросплавну Леді зараз мова, вчора я віддав їй належне.
Мене зацікавив вибір колеги Левитаненка – адже широкий загал не дуже обізнаний з творчістю М. Гумільова, і тому, напевне, його красива ідея не мала заслуженого відгуку.
Із свого боку я вирішив запропонувати товариству переклади на українську мову деяких пісень більш популярного поета – В. Висоцького, які були мною виконані в різні часи (починаючи з далекого 1969 року) і з різними настроями, але завжди з намаганням якомога точніше відтворити характерність оригіналу мовою перекладу. Що з цього вийшло – віддаю на Ваш розсуд.
 
В. Висоцький „Чудо-Юдо”
 
Оригинал     
В государстве, где все тихо и складно,
Где ни войн, ни катаклизмов, ни бурь,
Появился дикий зверь огромадный -
То ли буйвол, то ли бык, то ли тур.
 
Сам король страдал желудком и астмой,
Только кашлем сильный страх наводил,
А тем временем зверюга ужасный
Коих ел, а коих в лес волочил.
 
И король тотчас издал три декрета:
Зверя надо одолеть наконец!  
Вот кто отважится на это, на это -
Тот принцессу поведет под венец.
 
А в отчаявшемся том государстве,
Как войдешь – так прямо наискосок,
В бесшабашной жил тоске и гусарстве
Бывший лучший, но опальный стрелок.
 
На полу лежали люди и шкуры,
Пели песни, пили мёды, а тут
Протрубили во дворе трубадуры,
Хвать стрелка – и во дворец волокут.
 
И король ему прокашлял: - Не буду
Я читать тебе морали, юнец,
Вот если завтра победишь чуду-юду,
То принцессу поведешь под венец.
 
А стрелок: - Да это что ж за награда?
Мне бы выкатить портвейна бадью!
А принцессу мне и даром не надо
Чуду-юду я и так победю.
 
А король: - Возьмешь принцессу и точка!
А не то тебя, раз-два – и в тюрьму!
Ведь это все же королевская дочка...
А стрелок: - Ну хоть убей – не возьму.  
 
И пока король с ним так препирался,
Съел уже почти всех женщин и кур
И возле самого двора ошивался
Этот самый то ли бык, то ли тур.
 
Делать нечего – портвейн он отспорил,
Чуду-юду уложил и убёг...
Вот так принцессу с королем опозорил
Бывший лучший, но опальный стрелок.
 
Переклад
 
У державі, де все тихо й до смаку,
Де без війн та хуртовин обійшлось, -
Із’явився здоровань-вовкулака,
Чи то буйвол, чи бугай, чи ще хтось.
 
Сам король страждав на шлунок та астму,
Вже й кахиканням народ залякав,
А паскудний волоцюга тим часом
Хлопців бив, а дівчат – ґвалтував.
 
І нашкрябав король три фірмани:
Звіра вбити треба, хай він горить!
А звірюці хто дасть прочухана,
Мою доню у дружини – бери!
 
А коло самої державної межі
Стоїть хатка, непорядна вкінець,
На підлозі лежать шкури ведмежі –
Тут живе колись найкращий стрілець.
 
Сам стрілець, і з ним якійсь громадянки
Щось співають і жлуктять самогон...
Раптом чують – хтось волає на ганку:
- Гей, стрілець, до короля самого!
 
А король йому прохекав: - Ну, добре!
Розповім я тобі, хлопче, все те ж:
От як завтра вб’єш того одоробла,
Мою доню у дружини візьмеш!
 
А стрілець: - Та ж заберіть свою воблу!
Краще діжку портвейну котіть!
Я і так вб’ю того одоробла,
А за доню ви вже краще мовчіть!
 
А король: - Ти візьмеш доню в дружини!
А не візьмеш – в буцегарню, й кінець!
Це ж бо доня королівська, єдина!
- Вбий – не візьму! – каже кращий стрілець.
 
І доки в них тривали зайві балачки,
Вовкулака у палац причвалав.
Від нього страждали кури та качки,
Звісна річ – і жінок не минав.
 
Кепські справи! Дали хлопцю, що просить.
Вовкулаку він прибив – та й утік!
Королівськая доня голосить,
Бо зганьбив її стрілець на весь вік.
 

Мені дуже цікава Ваша думка, від якої буде залежати подальша публікація перекладів ще трьох казкових пісень В. Висоцького. Дякую!