У мене є питання до тебе: Скільки потрібно лицемірства, щоб воно стало репутацією країни? Скільки потрібно брехні, щоб сміх над нею став чи не єдиною відрадою в житті, схожому на пекло? Скільки потрібно крадіжок, щоб вони стали осердям успіху? Я скажу тобі. Набагато менше, ніж кількість цього в Україні. В краї, де крадуть всі і все: крадуть лампочки в під’їздах, бо лінь іти в господарський магазин, крадуть електроенергію до лампочок – бо «держава у мене краде», крадуть у інших право на життя в незабидленому місті – бо треба скоротити через газон і на чотири секунди швидше прийти в офіс, а окурки й так позамітають потім, крадуть нафігнепотрібний дирокол з роботи - бо можуть вкрасти, крадуть пісок, крадуть цеглу, крадуть шпателі – бо є ж елегантне виправдання: «Буржуй собі ще вкраде». І вкраде, успішний же:
Ніхто вже якби і не приховує, що успіх приходить до тих, хто вкрав. Навіщо приховувати, якщо понести відповідальність – це швидше фатальна випадковість, ніж природна закономірність? Між владою і населенням існує ніби негласний договір під назвою «Крадіть – крадем». Ви – лампочки викручуйте, а ми за ваші податки на Мальдіви з’їздимо. І потім не кажіть, що мамі пенсію не принесли за той місяць – іди лампочку продай, купи мамі їду. Холоп же, в свою чергу, думає навпаки – він розумний, має лампочку. А Мальдіви? Чорт з ними. Де це взагалі? Десь в Африці?
Розібратись хто і що тут першопричина, а хто і що – наслідок, хоч і можливо, але не так і легко, як може здатись на перший погляд. А головне – чи є зміст розбиратись? Чи не досягнула хвороба термінальної стадії, після якої немає вороття у цивілізований світ, де за злочини звично карають, а не хвалять і навіть підносять до рангу еліти? Чесно признатись, хоча б в якісь позитивні зміни в цьому напрямку, в славнозвісне покращення, віриться важко. Більше того, складається враження, що країна просрана остаточно і безповоротно, і що навіть оцей герб, насправді, сфальсифіковано:
Такий герб могла б мати Україна 20-х, 50-х років ХХ ст., якби історія, що не допускає умовного способу дієслова, склалась інакше. Натомість найбільш точним відображенням реалій цієї країни (яка свою назву також очевидно вкрала у тієї, неіснуючої, України) був би герб з рагульом з однієї сторони, гопніком з іншої, між ними – знак євро, як символ євроінтеграції. В руках в рагуля награбований шпатель, в гопніка – шмат кабеля з шахти, стоять посони на вінку з цибулі, сала і горілки. Освячує і оберігає все це діло примотаний ізолєнтою канонічний міліцейський каштет, що воссідає зверху. Та. І назву ще б якусь прибуткову придумати, провести тендер на визначення титульного спонсора. Ну буде «Мърная Національний герб Нью Малоросії», ну і шо? Бабла зате скільки на такій справі підняти можна!
Святослав Вакарчук написав багато хороших пісень, з вишуканою музикою і доладними текстами. Та чи не найактуальнішою для сучасної України все ще залишається його очевидна фраза, висловлена на одному з телеефірів ще років 5 назад: «Що робити, щоб в країні добре жилося? Та не красти». Як виявилось, не красти - це занадто важко, а халявне яблучко смачніше за чесно зароблений яблучний сік високої якості.
Куриш – не плач коли скажуть, що в тебе рак. Любиш проскочити на жовте – не жалійся, якщо твою доньку зіб’ють на пішохідному переході. Крадеш і не відповідаєш за це – не ний про Євросоюз. А не крадеш – вимагай у інших, щоб не крали. Не соромся осуджувати злодія, порушника ПДР, рагуля, що викидає сміття поза смітник – не соромно бажати цивілізованого життя, соромно коли твоя країна живе по злодійських поняттях.
P.S. СБУ-ФСБ, МВС, автор готовий нести відповідальність в рамках закону за неповагу до державних символів (хоча запевняю, я рівно настільки українофоб, наскільки ним може бути український націоналіст), за розголошення комерційної таємниці, за наклеп, за наругу над фуражкою… Що я там ще із сучасного законодавства порушив цією статтею? Готовий відповідати. І звісно, якщо ви захочете, то прийдеться. Але в такому разі попрошу вас виконувати свої обов’язки до кінця і хоча б намагатися виявляти занадто очевидні, щоб їх не помічати, правопорушення.
