Українська економіка. Хіба існує це поняття? Ми живемо за інерцією. Працюємо за інерцією, яка тягнеться ще від радянських часів. Можливо комусь пощастило більше.
Розвиток української економіки. Чи можливий він? Чи взагалі щось в нашій крані можливе без «допомоги» сусідніх , та не зовсім , держав?
Постає питання. А навіщо сусіднім державам «допомагати» розвитку економіки «цієї країни»? Чи потрібні ми Європі як конкуренти? А навіщо? Чи потрібні ми Росії як конкуренти? Навіщо?
Ми чудово допомагаємо розвиватись Польщі, Туреччині, Китаю. Імовірно є ще не одна країна, економіку якої ми прагнемо витягти  нагору, але вироби ЦИХ країн найбільше можу зустріти на відвідуваному мною базарі. Та й у магазинах їх не злічити. А от коли прагнеш знайти ту ж саму ляльку для дитини, вироблену в Україні, отут і починаються величезні проблеми. Ні, певно, можна знайти ексклюзив, поставлений на невеличкий потічок… Але хіба що десь в столиці …
  Для розвитку економіки, в неї потрібно вкладати гроші, які вернуться не за рік-два. А отут і починаються проблеми. Великі проблеми. Бо ж – ЖАБА ДУШИТЬ. Навіщо вкладати гроші сьогодні для якогось там завтра, коли ми швиденько ДЛЯ СЕБЕ  зробимо їх на перепродажу (читай  для покращення життя жителів більш розвинених країн). «На наш вік вистачить» - от основна тенденція, альтернативи якій просто не проглядається.
А відповідно цього «танцює» й освіта.  Навіщо навчати людей чомусь, коли для торгівлі достатнього тих вмінь порахувати гроші, які можна отримати за теперішніми програмами й купою невідомо чого, що начеб то вкладають дітям у голови. Та й діти не прагнуть до того вкладання. Бо ж якщо «батьки хороші», себто при грошах( одне з молодих людей видало), то майбутнє гарантовано. А якщо в батьків «немає чим заплатити за вступ», то й в школі немає сенсу «мордувати дитині голову, бо ж важко це»…
З іншої сторони – ті, хто не стане торгувати, будуть бігати з заступами й мітлами. Комусь же треба й туалети прибирати, й вулиці мести, а то – не вистачає бажаючих… Отак і зупинимось. А немає кого навчати, то через невеликий проміжок часу не буде й кому навчати. Освіта – то є економіка майбутнього.
Хоча… От закінчила молода людина ВНЗ, а роботи не знайшла. Бо ж поки ходила на заняття, то про майбутнє думала відповідно батьківської кишені. А отже роки навчання пішли невідомо на що. Навчання закінчивши, не маючи ніяких вмінь та навиків, людина не працює за спеціальністю, що отримала в університеті. Знаходить роботу робітника, перевізника, продавця на базарі. І вже  власним дітям ТАКОГО навчання не бажають( з розмови). Саме це і викликає надію, яка з’являється десь там, віддалено. А поруч із цим явищем, з’являються реальні «ботани», ті, хто прагне ЗНАТИ, а не отримати корочку…
Проблема в тім, ЩО ПЕРЕМОЖЕ в цій країні…