Щось нема у мене настрою сьогодні, та ще проти ночі, згадувати наших "керманичів". З ними усе ясно... Давайте побалакаємо трохи про еліту нації, ніяк не менше. Тобто про тих, хто вважає себе отією елітою, вершками суспільства та сіллю землі.
 
Різна буває ота сама еліта. Ось, наприклад, еліта економічна. Якось Аденауер створив славнозвісне німецьке "економічне диво". Він- еліта? Еліта. Ну а ми що, гірші? І ми купуємо "Хундаї" (як назвали, так і їздить), унітази, ванни з урогінекологічним масажем (а що за Нацбанк без такої ванни?), прихватизовуємо Межигір’я, Сухолуччя, чорт зна що ще, банки, заводи... Один, дуже "сильний", теж із економічної еліти, каже, що жити нормально нам пенсіонери не дають, треба їх гарненько скоротити, а ось коли вони, пенсіонери, трохи виздихають, от тоді...
 
І не любить, сволота, "простих людей", бо дуже вже складна натура. У селі, де він народився, у школі, мабуть, усе хвранцузькою викладалося, а після школи зразу у Пажеський корпус вступив. І підростає гідна зміна! Ось синок головного танкіста, тьху ти, банкіра, 22 рочки - а вже аудитор! Як він тільки встигає аудиторствувати між відвідинами Хургади та Шарм-ель-шейху, ніхто не знає. Не кожному дано! Правда, дивлячись на його фото, якими багатообіцяюче дитятко хизується, здається, що він аудитор трохи того, ну, з гінекологічним ухилом.
 
Я вже не кажу про ве-е-ликого економіста-маркшейдера, що при Кучмі наблотикався віднімати та ділити у тих, на кого "папа" покаже. Теж, гадство, еліта, як не крути.
 
Є еліта політична. Якщо зважати на наш національний колорит, це дєвочки обоєї статі для ескорт-послуг нашої влади. Піаністи, кнопкодави. Ось один з них перед виборами в Джеймса Бонда вирядився. Крутізна, блін! А сам же не допетрав, що у Флемінга Бонд, при усьому своєму шармі, до еліти і не рипався. Так, гламурний спеціаліст із "мокрих справ". А Чечьоткін, що, не еліта? Скажіть це йому, зразу моргали виколе! Ось такий паноптикум, чи той, політикум...
 
Мистецька еліта. О, ПростиТая!... О, Поплавок, що у воді не тоне! О, Вєрка! Дивлючись на пані Повалій та слухаючи її "перли", до яких блондинкам із анекдотів ще рости й рости, слухаючи її гарно поставлену  російську вимову, завжди згадую ось таку історію.
 
Якось, рокув десять тому, приїхав я до мами, провідати. Сидить вона злюща, своє кабельне вимкнула, сичить і піниться.
 
"Ти тільки уяви", - розповідає вона, - "тільки що дивилася російське ТБ, там діячі мистецтв дискутували про культуру у російському суспільстві. І ось тут встає Лєщєнко, й заявляє: "Ми, корєнниє москвічі..." Як йому не соромно! У нього ще мати в селі під Охтиркою жива, а він вже в "корєнниє москвічі" пнеться!".
 
Ну й лишилася еліта інтелектуальна. Цвіт нації! Як ті, хто себе отим цвітом вважають, вилизують нашого пахана!!! Люди добрі, дивіться, долижетесь, що він від запору гигне: залижете усе нафіг до рівного місця.
 
Еліта інтелектуальна тісно переплітається із політичною. Ось як наша Ганя, наприклад. "Батя" ляпне щось нерозумним язиком, а Ганя р-раз - і вже Чехов став українським поетом, а хто цього не знав- той дурень. Це вже майже хрестоматія... Ну й, звичайно, Інна Б, вона теж еліта, дуже інтелектуальна.
 
А пам’ятаєте, як "дєвочки" із ескорт-послуг листа Баті накатали? Правильно зробили! Це десь там еліта підіймає свій голос проти несправедливостей, що їх чинить влада. У нас простіше, та й безпечніше: бий лежачого! Оце по-елітівськи!
 
А ось вам ще один "інтелектуал". Якщо, не приведи Боже, наше Батя в царі випхається, то панові Бузині дворянство пожалують та ось такого хвамільного герба намалюють: на фоні російського "бєсіка", триколора, зображення ведмедя із молотком та балалайкою (пробачте, пане Подерв’янський, за плагіат)! А нижче-девіз: "Усе українське - гівно!". Ой недарма кажуть, можете у Зубицької спитати, як мені не вірите, що у великих дозах бузина викликає блювоту. Як по мені, так і в маленьких...
 
А ще наша еліта жере. Жере, як ніяка інша. Лиже й жере. Тоді полиже ще, й знову жере... Квартирки, діляночки, лісочки, фірмочки... Усе, що "Батіна" сімейка недожерла. Або виділила своїй ескорт-еліті за вірне лизання.
 
Що робити? Не знаю! Знаю тільки, що мати таку "еліту" - наш сором. Бо на неї, на екранах телевізорів, на фото в Мережі та на сторінках глянцевих журналів, дивляться наші діти. А їх привчають: "ТАКИМ бути добре! ТАКИМ треба стати! БУДЬ БИДЛОМ - і усі дороги тобі відкриються". І, як не крути, ми особливо й не пручалися, коли оці людці бігли підтюпцем нагору, щоб зайняти місце совісті нації...