"Нема правди на світі" співали ще  при царі Горохі, й співають до нині.
 

 

 

 

 

 

 

 

Моє нинішнє імхо визріло як відповідь на численні пересуди, яка система краща: комуністична, соціалістична, капіталістична. Деякі товарищі ностальгують по совку, все там було краще, і люди, і навчання, і спорт. Протилежні кажуть, що нема краще ніж капіталістична система, з ліберальною моделлю економіки. І не може економіка бути керованою, бо вона припиняє розвиток.
 
На мою думку, все це дикі крайнощі. Бо всі, більш-меньш освічені люди розуміють недоліки кожної з цих систем. В наш час, постають питання, що ж робити, і по якому шляху йти, щоб всім було добре. Я згодна, що економіка процвітає за рахунок здібностей підприємців та насолоди від отримання прибутків. В деяких, ця насолода так прогресує, що людина втрачає всі свої людські якості. А  деякі, як наприклад Білл Гейтц, та інші шановні меценати, накопичують свої скарби не тільки для своїх потреб, але й витрачають їх на благо суспільства. І якщо б, всі заможні люди були меценатами, не треба було б, ні керованної економіки, ні додаткових податків.  
 
Але на жаль, багата щедра людина, то скоріше виняток, ніж правило, частіше буває навпаки. І от, зважаючи на ці протиріччя, я дійшла висновку, що треба шукати золоту середину. Тобто, я підтримую, що для багатої людини повинні бути додаткові податки, щоб  вирівнювати розрив між бідними та багатими. Але це треба робити мудро, шукати нові можливості. В імхо http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/16673.phtml Дончанин сумують разом з Депардьє, ось він заробив сам, а тепер повинен віддати бюрократам, і не зрозуміло куди підуть ті гроші. Але, якщо ви порівняєте доходи незаможної людини, яка працює не менш ніж Жерар,  котра теж платить податки,  та те, що все ж таки залишиться Депардьє (після сплати податків), ви зрозумієте, що не такий вже той Жерар і бідний. В нього й після оплати податків залишаються мільйони. А для пересічної людини, навіть невеликий податок, забирає додаткові можливості. Тобто робоча людина платить за все, і отримує мінімум.
 
Для мене, наприклад, питання стоїть по-іншому: "Чому цими додатковими податками мають розпоряджатися бюрократи?" Я вважаю, що повинен існувати загальний податок, який сплачують всі громадяни для держави, та додатковий для надприбутків. І цими грошима повинен розпорядитися, на свій розсуд, сам підприємець. Але ці гроші, він має вкласти в суспільні програми. Тобто, побудувати лікарню, чи басейн, або на інші соціальні чи гуманітарні проекти. І тоді людина буде відчувати свою значущість, та не буде так жалкувати за своїми статками.
 
Друга ситуація. Велике  приватне підприємство з гарними прибутками, а зарплатня людей маленька. Багатіє тільки власник. Я вважаю, що в нас час, це в корні не вірно. Добре було б, якби до зарплатні працівників додавалася б й якась частка від прибутків підприємства, і все це було б виписано на рівні законодавства . Левову частку прибутків отримує власник, і  деякий відсоток отримують робітники підприємства до своєї основної зарплатні. Тобто, багатів би не тільки власник, але й працівники, які виробляють продукт. Це справедливо. Така система скорочує розрив між бідними та багатими. Тут є ще й другий позитивний момент: зацікавленність людей працювати, працювати  краще, а не сидіти на пособії. І ще багато чого можна удосконалити, була б воля еліт, а не тупий популізм.
 
Оланд ввів у Франції налог 75% для багатіїв, але через деякий час, він накрився мідним тазом. На сьогодняшній день такого налогу вже нема. Закрадається думка, а не навмисно зробили все так по тупому. І поки бюрократи, будуть свої інтереси плекати більш ніж інтереси суспільства, ніяких якісних змін ми не дочекаємося.
 
ПС: Поздоровляю Всіх з Новим 2013 роком та Різдвом Христовим!