для старых юзеров
помнить
uk [ru]
Для повноцінної роботи сайту вам необхідно увімкнути у вашому браузері підтримку JavaScript. В іншому випадку багато функцій сайту будуть недоступні

Празнік


Празнік
Дійові особи:
Дєд - дєд
Василь - син дєда, мєлкій партійний функціонєр
Івасик - внук дєда, школьнік
Діктор у радіо - діктор у радіо
 
Дія відбувається у невеличкій кімнаті з побіленими стінами. Біля лівої стінки кімнати стоїть діван. На дівані сидять дід і Івасик і слухають велике старе радіо, що стоїть біля вікна.
 
Діктор у радіо: Сєгодня асобєнний дєнь! Ровно сорок лєт назад наш бєссмєнний лідєр і мудрий учітєль нації в нєравной борьбє с кровавой оранжевой чумой стал прєзідєнтом нашей горячо любімой страни!
 
Івасик: Дєда, а правда, шо оранжевиє за русскій язик дєтєй стрєлялі? Нам учітільніца в школі расказувала.
Дєд мовчить і голосно сопе.
Івасик: Дєда, а расскажі, как тібя нагайкамі гналі на оранжевий майдан і приковували цепямі до автобусов, шоб не втік? Нам у школі про це кіно показувалі.
Дєд, сумно зітхаючи: От що б я тобі, Івасику, розповів...
 
В цей час до кімнати заходить Василь, мєлкій партійний функціонєр. Учуяв недобре, він голосно перебиває дєда:
Василь: Папа, ну сколько можно тібя просіть, чтоб ти пєрєстал разговарівать с внуком на галічанском нарєчії? Вєдь єсть же прєкрасний русскій язик, язик наших прєдков...
Дєд, бурчить: Щось не знаю я таких "прєдков"...
Василь: Ой, да брось. Ми же потомкі Кієвской Русі. Слєдоватєльно язик родной у нас какой? (підмигує Івасику)
Івасик, радісно викрикує: Русскій!
Василь: Ну вот, а ви всьо цепляєтєсь за староє. А всьо, ваше врємя ушло давно і бєзвозвратно. Так что давайтє лучше праздновать. Вот смотрітє, что я пріньос.
Василь дістає з кишені невеличку банку червоної ікри.
Івасик, захоплено: Ух ти, нєужелі настоящая?
Василь: Нєт конєчно, ми ж нє мілліонєри какіє-нібуть, чтоби настоящую кушать. Но ета по вкусу почті нє отлічаєтся.
Дєд (бурчить): А колись могли їсти справжню...
Василь: Отєц, пєрєстань. Ти же знаєш, в странє сложная сітуація. Наші врагі устроїлі міровой крізіс, обвалів цени на мєтал і лєс. І чтоби сохраніть нашу економіку, ми всєй страной пєрєчісляєм взноси вєдущім індустріальним локомотівам, чтоби удєшевіть такім образом сєбєстоїмость продукції...
Дєд (невдоволено): Ага, "локомотівам"... Жирують вони там на ваші гроші. А вам подачки кидають по празнікам, ви і раді...
Василь: Конєчно ради! Бо в отлічіє от западного міра, которий сотрясають разниє там крізіси, жівьом в условіях счастлівой стабільності.
Дєд (єхидно): Ніщєнствуєм...
Василь: От чєм ви, папа, вєчно нєдовольни? Їсти є шо? Спать є де? Воду помиться аж трі раза в дєнь дают, а нє как нєкоторим із отсталих западних рєгіонов два часа в нєдєлю. Живі і радуйся. Правда, Івасику?
Івасик (стрибає на дивані від радощів): Правда! Правда!
 
Діктор в радіо: А тєм врємєнєм годовщіна покращєння увєрєнно шагаєт по планєтє. Пєрвимі єго, как водітся, встрічают жітєлі восточних рєгіонов страни. Ми сєйчас находімся на родінє нашего лідєра і вдохновітєля. Тут на главной площаді собралась радостная толпа, с голубимі шарікамі і флагамі с партйной сімволікой. Оні ждут празднічного салюта...
Василь: Через час і до нас дойдьот. Скорєє накривайтє на стол.
 
В кімнаті починається метушня. На столі з'являється недопита пляшка "Столічной", батон, шпроти. Почьотне місце займає банка чєрвоної ікри. Василь дістає з шафи портрет лідера, обережно здуває з нього пил і з ніжністю ставить біля "Столічной". Дід з неприхованою ненавистю дивиться на портрет, у нього грають скули.
 
Василь: Ех, папа... Нічєму тібя жізнь нє научіла.
Дєд (сумно): Це я тебе нічому не навчив. З цим і помру...
Василь: Зря ти так. У мєня сім'я, кар'єра, жильйо собствєнне. Могу сєбє позволіть тєбя доглядати, а вєдь многіє винуждіни здавать старіков в банк органов на утілізацію... Так шо жізнь удалась, і ми счастліви. Правда, Івасику?
Івасик (радісно вигукує): Правда!
Івасик радісно тулиться до татка.
 
Діктор у радіо: Наконєц покращення дошло до нашей століци! Давайтє поднімєм бокали і вмєстє начньом отсчьот: пять, чєтирє, трі, два, одін...
 
Василь і Івасик радісно кричать, чокаються і залпом випивають по рюмці "Столічной". Дід сидить мовчки і сумно дивиться у вікно. На його очах блищать старечі сльози...
© incaman [29.12.2012] | Просмотров: 4555

2 3 4 5
 Рейтинг: 48.2/62

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Facebook-login



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook