У дуже поважному виданні – «Дзеркало тижня» (№47-48 від 22.12.2012) з’явилась така собі «Заява Українського Єврейського Комітету з приводу неприйнятності вживання образливих етнонімів щодо національних меншин України та представників єврейської національності», підписана його президентом Олександром Фельдманом.
Не стану коментувати цей вельми розлогий документ. Наведу лише одну цитату з нього, якою Фельдман полемізує з тими, хто відносно євреїв уживає «офіційно незаборонені слова». Отож, Олександр Борисович пише: «Єдина теза, на яку не маємо відповіді, – це теза про те, що негативне ставлення до слова «жид» з боку однієї частини суспільства ще не означає, що інша частина суспільства повинна враховувати цю думку. У популярній інтерпретації це звучить так: якщо євреям не подобається слово «жид» – валіть в Ізраїль! Не «жидам» розповідати нам, якою повинна бути українська мова! І таке інше.
У нас не може бути відповіді на цю тезу, бо це не проблема «жидів і євреїв», а проблема самих українців. ПРОРОКІВ І НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ НЕ ПОМЕНШАЄ, ХОЧ ЯК НАС НАЗИВАЙ. ЧИ ПОБІЛЬШАЄ ЇХ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ? (виділено мною. – О.К.)».
Не знаю, як для вас, шановні читачі, але для мене як українця останні слова звучать образливо. Поясню чому. По-перше, добре відомо, що серед нобелівських лауреатів немає жодного етнічного українця, проте є кілька сотень євреїв. Пан Фельдман, вочевидь, уважає це прямим доказом їхньої інтелектуальної вищості над нами, хоча й говорить про це у дещо завуальованій формі.
Я ж уважаю це лише доказом того, що Нобелівський комітет, усупереч заповіту самого Альфреда Нобеля, присуджує премії далеко не в останню чергу за національною ознакою. Прямим доказом цього може бути той факт, що Нобелівська премія у 1966 році була присуджена у галузі літератури уродженцю України Йосефу Шмуєлю Аґнону, але такому уродженцю України, як Іван Франко, тим комітетом у її присудженні було відмовлено.
Що стосується пророків (у існуванні яких серед українців сумнівається пан Фельдман), то для мене (як, гадаю, і для багатьох українців) Тарас Шевченко анітрохи не гірший пророк, аніж єврей Ісус Христос. І я не певен у тому, що якби Біблію писали не євреї, вони б були в ній названі «богообраним народом» і мали б таку кількість усесвітньо визнаних пророків.
Але ще велике питання, чи помітив сам пан Фельдман, що цими своїми пихатими міркуваннями він образив всю українську націю, на землі якої йому дуже непогано, між тим, живеться. Незалежно від того, чи вживають її представники слово «жид» або «єврей»…
