Подививсь телевізійне шоу «Свобода слова» з Куликовим на ICTV. Враження гнітюче про всі складові організації передачі. Люди організовують такі дискусії і не розуміють предмету спору, а учасники – демонструють просте протиставлення ідеологій. Пізнавальне значення таких передач рівний буде абсолютному 0 (нулю). Політичне і пропагандистське значення – кожен залишиться при своєму розумінні.
 
Чи переконав у негараздах Митного союзу професор Пинзеник Колісниченка чи Корнилова та російськомовних українських громадян? Абсолютно впевнений, що його аргументацію не сприйняли.
 
Чи переконав Колісниченко з Корниловим українських громадян, які дотримуються державницьких поглядів? Абсолютно НІ. Більше того, поглибив несприйняття таких проросійських поглядів.
 
Так в чому проблема? Як на мене, то слід було розібрати і пояснити усім учасникам дискусії (САМИМ ПОЛІТИКАМ І ЕКСПЕРТАМ, ГЛЯДАЧАМ У СТУДІЇ І ТЕЛЕГЛЯДАЧАМ) про сутність фінансових угод таких як ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ, МИТНИЙ СОЮЗ І СУТНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.
 
Адже в усіх учасників спору різні, у великій мірі заангажовані підходи до таких справ. Хіба може професор Пинзеник донести ДИРЕКТОРУ ФІЛІАЛУ ІНСТИТУТУ СНД Корнилову про фінансове розуміння Митного союзу. Коли той же Корнилов договорився до того, що в Митному союзі не буде митниць і наші громадяни, нарешті, зможуть вільно їздити до Росії чи в Республіку Білорусь.
 
І я розумію, що не всі наші громадяни мають фінансову освіту. Не всі мають доступ до ВІКІПЕДІЇ, щоб заглянути і розібратись. Та й багатьох це все не цікавить. Але після цього всього мені захотілось виразити своє розуміння тих інтеграційних протистоянь і назвати речі своїми іменами.
 
Отже, що таке МИТНИЙ СОЮЗ? Митний союз – це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.
 
Окремо для Корнилова із Колісниченко потрібно наголосити, що Митний союз не ліквідовує митниці, а тільки встановлює єдині ставки митних зборів.
 
В чому полягає відмінність Митного союзу із ЗОНОЮ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ? Зо́на в́ільної торгівлі (Free trade area) (ЗВТ) – тип міжнародної інтеграції, при якій в країнах-учасниках скасовуються митні збори і податки, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі згідно з міжнародним договором. Це більш глибокий тип інтеграції, ніж преференційні угоди. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне і незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари крім продуктів сільського господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, розташованим в одній із країн-членів, але зазвичай обходяться без нього, а основні параметри свого розвитку країни погоджують на періодичних нарадах керівників відповідних відомств. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, які перетинають їхні державні кордони.
 
Окреме питання: як будуть дотримуватись підписані угоди? Відомо, що Україна із РФ підписала вже ТРИ угоди про вільну торгівлю. Але чи діють вони? Раз вже є три, очевидно, що не діють. З іншої сторони Україна вже є членом СОТ (Світова організація торгівлі). Зовсім недавно і Росія стала членом цієї організації, хоч вона всіляко гальмувала вступ України, але сама дуже прагнула туди. Хіба в рамках цієї організації Україна і РФ не можуть погоджувати всі свої торгові питання?
 
Окреме питання висвітлює сам процес торгових відносин України і РФ і в рамках СОТ. Ось я піднімаю статистичні показники. За 9 місяців 2012 р. весь експорт України склав 50,8 млрд дол. (імпорт – 62,3, негативне сальдо – 11,4 млрд). На країни СНД припадає тільки 18,8 млрд дол. експорту, в т.ч на РФ – 13,1 млрд дол. та імпорту  – 25,3 млрд дол., (в т.ч. на РФ - 20,1 млрд дол.).
 
Можна тут аналізувати структуру того експорту і імпорту. Але і так зрозуміло, що ми купуємо у РФ переважно газ і нафту. Що ми купуємо у світі? Питання само собою знімається. Підписання умов Митного союзу сприятиме співпраці у СОТ? Очевидно, що ні. І вже виникло непорозуміння в рамках цієї організації, що Україна захотіла змінити митні тарифи на цілий ряд товарів.
 
Але, як на мене, то і даних показників стану зовнішньоторговельних відносин із країнами СНД, особливо із РФ буде дуже невигідним для України. Експорт український значно подешевшає, а імпорт – значно подорожчає. Це так грубо говорячи. Негативне сальдо значно зросте.
 
Але давайте розглянемо сутність ЄС (Європейського союзу). Європе́йський Сою́з (ЄС, Європе́йська У́нія, Європе́йська Співдру́жність) — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.
Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта (Екю), від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.
 
Як ЄС ішов до такого стану? Фінанси Європейського Союзу є багаторівневою, проте ще не повною мірою ієрархічно впорядкованою, системою, яка водночас характеризується певною органічною цілісністю, взаємопов'язаністю її складових та структурною єдністю її функціональних елементів. За своєю організацією та функціональним призначенням фінанси ЄЄ значною мірою подібні до державних фінансів. Функціонування ЄС, як і окремої держави, пов'язане з виконанням певних функцій, фінансове забезпечення виконання яких здійснюється через централізований міждержавний фонд грошових коштів країн-членів — Євробюджет.
 
Початком процесу інтеграції країн Західної Європи вважається 9 травня 1950 р., коли міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн. Ця пропозиція була реалізована в результаті підписання у 1951 р. Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС), до якого увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина і Франція ("європейська шістка"). Згодом на основі досягнутого позитивного досвіду ЄСВС об'єднавчий процес поширився на економіку в цілому. Так, у 1957 р. було підписано Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратому).
 
У1967 р. відбулося злиття виконавчих органів названих трьох співтовариств. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції, основними серед яких були Європейська Комісія, Рада ЄС, Європейський Парламент і Суд Європейських Співтовариств. Практично одночасно у 1968 р. завершується створення митного союзу ЄС. Отже, з кінця 1950-х років до кінця 1969 р. відбувався інтенсивний процес розвитку спільного ринку ЄС, а досягнення первісних цілей, визначених Римським договором 1957 р., об'єктивно підвело до порушення питання про подальший розвиток інтеграції. Етапним у цьому стало підписання в 1986 р. Єдиного європейського акта, що поставив завдання створити до 1 січня 1993 р. єдиний внутрішній ринок, запровадив спільну політику в соціальній сфері й галузі науково-технологічного розвитку, щодо охорони навколишнього середовища. Договір не лише вніс зміни до раніше укладених угод про утворення Європейських Співтовариств, а й поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики, поставив питання про створення Європейського Союзу як не лише економічного, а й політичного інституту.
 
Наступним кроком у процесі європейської інтеграції стало підписання в лютому 1992 р. Маастрихтського договору про Європейський Союз, що в економічному сенсі фактично означало курс на форсоване завершення формування єдиного внутрішнього ринку та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу. Новим кроком посилення взаємодії стало підписання у червні 1997 р. Амстердамського договору, що вніс істотні зміни в установчі угоди про Європейське Економічне Співтовариство та Європейський Союз. Прийняття Амстердамського договору привело інституційні механізми ЄС у відповідність до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграло укладення в 1997 р. Шенгенської угоди про вільне пересування громадян у межах Євросоюзу.
 
Отже, у своєму розвитку Європейський Союз пройшов кілька етапів економічної інтеграції. Україні, яка розвивається, краще приєднуватись до вищого економічного рівня. В такому союзі при належних інвестиційних умов можливе швидке інтегрування до того рівня, ніж починати розвиток із 50-60 років. В таких умовах заморожується інтеграція до міжнародних стандартів, а консервується застаріле допотопне виробництво. І тут можна брати любу галузь економічного виробництва і будемо мати «розвиток нафтопереробних галузей, літакобудування, кораблебудування і т.п.
 
Можна взяти тільки одну галузь – нафтопереробну. Маючи потужності на переробку 51 млн тонн нафти на рік, в цьому році буде перероблено біля 5-7 млн т. А там же є штатні працівники, а вони хочуть мати гідну зарплату.
 
Наслідок такої політики може характеризувати стан виробництва ВВП України, який становить тільки біля 68-70 % рівня виробництва 1990 р. Найвищий рівень виробництва досягнутий за 2008 р., коли він склав 74 % від рівня 1990 р. І після спаду в 2009 р. Україна ніяк не може піднятись вище виробництва в цінах 2007 р. того 2007 р. Хоч в реальних цінах той ВВП виріс із 720 млрд грн за 2007 р. до 1368 млрд грн за 2011 р. А в цьому році ми за три квартали виробили 1040 млрд грн при плані на рік 1500 млрд грн.
 
Але будемо надіятись, що кінця світу 21 грудня не настане і побачимо як будуть розвиватись події далі. Хоч і немає сумніву, що буде гірше. І про це говорить прийнятий ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013 р.» де визначені доходи майже на 9 млрд грн менші за цьогорічні. Тобто зростання немає, а буде падіння.